Політологічний словник
Технології політичні – система послідовних дій і засобів політичного суб’єкта, спрямованих на досягнення необхідного політичного результату, реалізацію політичних цінностей та інтересів. Характер, особливості Т. п. зумовлені особливостями суспільства, сутністю політичного процесу як сукупності діяльності суб’єктів політики. Т. п. поділяють на: демократичні та недемократичні, базові (що відображають погляди, дії великих груп або й всього населення, наприклад, вибори, референдуми), другорядні (технології
Важливим атрибутом Т. п. є політична дія. Вирізняють психологічну установку (схильність до сприймання і потім відповідно до дії) і психологічну готовність (наявність психологічної установки) для досягнення очікуваного результату. Під політичним рішенням розуміють процес, під час якого елементи структури, послідовно розвиваючись, передають нагромаджену інформацію та вироблені команди один одному. Більшість Т. п., які використовуються у боротьбі за владу, спрямовані на її утримання, розширення і зміцнення, називаються виборчими технологіями. Виборчі технології – це сума політико-організаційних, інформаційних, пропагандистських та інших дій з метою приведення до влади окремого політика, групи політиків чи відповідної політичної організації, об’єднання сил. При цьому враховуються і використовуються психологічні аспекти і стани об’єктів і суб’єктів політики. Без знання специфіки, особливостей Т. п., вміння їх використовувати досягти успіху в політичній діяльності практично неможливо.
Бебик В. М. Політичний маркетинг і менеджмент. – К., 1996; Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. – К., 2001; Вьщрин Д. И. Очерки практической политологии. – К., 1991; Головатий М. Ф. Політична психологія. – К., 2001.
М. Головатий
(1 votes, average: 5,00 out of 5)