ТИП МОЛЮСКИ

Біологія – універсальний довідник

ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ ТВАРИНИ

ТИП МОЛЮСКИ

Молюски – тип безхребетних тварин, що поширений по всій земній кулі, крім територій, вкритих багаторічним снігом і льодовиками. Переважна більшість молюсків – жителі солоних (мідія, устриця, кальмар, восьминіг) та прісних (перлівниця, жабурниця) водойм, рідше наземні тварини (виноградний слимак, голий слизун). Тип налічує близько 130 тис. видів, з них в Україні – 130.

Тіло молюсків не сегментоване. У більшості видів воно складається з трьох

функціонально відмінних відділів: голови, тулуба та ноги. На голові містяться рот та органи чуття. В тулубі зосереджені внутрішні органи. Нога – орган руху, представляє собою мускулистий потовщений виріст черевної стінки тіла. Тіло молюсків покрите мантією – складкою шкіри, яка вільно звисає з боків тулуба і огортає його основу. Зверху мантія виділяє черепашку, яка може бути суцільною, двостулковою або утвореною кількома пластинками. У деяких видів молюсків черепашка заглиблена під шкірою (слизуни)
або відсутня зовсім (паразитичні форми). Черепашка виконує захисну функцію. Між мантією і тулубом є мантійна порожнина, в якій містяться органи дихання – зябра, органи хімічного чуття, сюди ж відкриваються отвори задньої кишки, видільної та статевої систем органів.

Травна система у молюсків, як і в червів, складається з трьох відділів. Характерною особливістю ротового апарату молюсків є наявність органа для перетирання їжі – терки, або радули. У молюсків з’являються слинні залози, протоки яких відкриваються у глотку. Глотка переходить у стравохід, який може розширюватися, утворюючи воло. Середня кишка складається з шлунка, в який відкривається велика травна залоза печінка, та тонкої кишки. Печінка виділяє ферменти, які розщеплюють білки, жири та вуглеводи. У печінці відбувається і всмоктування продуктів травлення та накопичення запасних поживних речовин. Тонка кишка переходить в задню, або пряму, кишку, яка закінчується анальним отвором, що відкривається у мантійну порожнину. Органами дихання у більшості молюсків є справжні зябра, розташовані в мантійній порожнині. Це – шкірні вирости, кожен з яких здебільшого має вигляд пера і складається зі стрижня, навколо якого розташовані зяброві пелюстки. У стрижні проходять кровоносні судини. У наземних молюсків зяброве дихання замінилось на повітряне, і органом дихання є легеня – видозмінена мантійна порожнина. Кровоносна система незамкнена. У молюсків є серце, яке у більшості представників типу складається з одного шлуночка і двох передсердь. Органи виділення – нирки, внутрішні кінці яких відкриваються війчастою лійкою в навколосерцеву сумку, а зовнішні – у мантійну порожнину. Нервова система у більшості молюсків розкидано-вузлового типу (пара або кілька пар нервових вузлів, з’єднаних стовбурами, від яких до всіх органів відходять нерви). Молюски здебільшого мають добре розвинені органи чуття: дотику (щупальця), хімічного чуття (клітини, що містяться в мантійній порожнині біля основи зябер) та органи рівноваги (статоцисти). У багатьох представників типу є очі.

Основні класи: Черевоногі, Двостулкові та Головоногі.




ТИП МОЛЮСКИ