Ткацтво

РОЗДІЛ III ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XIX СТ.

ТЕМА 1. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

§16. Декоративно-ужиткове мистецтво та народні художні промисли

Ткацтво

Найбільшого розквіту ткацтво досягло на початку XIX ст. В Україні виробляли скатертини, рушники та інші побутові речі. До декоративного ткацтва належить виготовлення узорчастих полотен, тканин, що застосовувалися в інтер’єрі. Провідні осередки декоративного ткацтва були на Київщині (Переяслав, Богуслав, Обухів), Полтавщині (Решетилівка, Золотоноша, Сорочинці), Чернігівщині (Дехтярі),

заході України (Збараж, Перемишль, Микулинці, Золочів).

Полотна ткали з льняної та конопляної пряжі різних сортів, а наприкінці XIX ст. почали ткати з фабричної пряжі. Візерунки тканин створювалися переплетенням ниток і мали встановлені з давніх часів назви – “окружки”, “сосонки”, “гречечка”, “коропова луска”. Виготовляли й узорчасті рядна поперечносмугастих композицій із нескладним геометричним орнаментом.

У першій половині XIX ст. вироблялося багато різноманітних вовняних тканин для жіночого вбрання (запасок, фартухів, спідниць, плахт). Особливо славилися плахтами Київщина, Полтавщина.

 Ткацтво

Українські плахти XIX ст.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


Ткацтво - Мистецтво


Ткацтво