Трудові індивідуальні спори

Трудові індивідуальні спори – неурегульовані розбіжності щодо застосування норм трудового законодавства, які Виникають між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. Розгляд трудових спорів регламентується главою XV КЗпП України та Цивільним процесуальним кодексом. Т. i. e. розглядають комісії з трудових спорів і районні (міські) суди. Порядок розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників прокуратури, яким присвоєно класні чини, має свої особливості

і регулюється окремими законодавчими актами. Установлений КЗпП України порядок розгляду Т. і. с. не поширюється також на спори про дострокове звільнення з виборної платної посади членів громадських та інших об’єднань за рішенням органів, що обрали їх на посаду. Комісія з трудових спорів обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 осіб і є обов’язковим первинним органом, що розглядає трудові спори, крім спорів, які згідно із законодавством розглядаються безпосередньо у районних (міських) судах. Працівник
може звернутися до цієї комісії протягом трьох місяців від дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Комісія зобов’язана розглянути трудовий спір у 10-денний строк і винести мотивоване рішення, яке приймається більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. Рішення комісії у разі незгоди з ним працівника чи власника або уповноваженого ним органу може бути оскаржене до районного (міського) суду. Трудовий спір розглядається у суді за заявою прокурора, якщо він вважає, що це рішення суперечить чинному законодавству. Ряд Т. і. с. вирішується безпосередньо в районних (міських) судах без попереднього розгляду їх у комісії. Це, зокрема, Т. і. с. працівників підприємств, установ і організацій, де ці комісії не обираються; спори працівників про поновлення на роботі, зміну дати і формулювання причини звільнення, про оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи; спори за заявами керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами, керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посаду державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об’єднаннями громадян з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень. Безпосередньо в районних (міських) судах розглядається і ряд інших трудових спорів, перелік яких містить ст. 232 КЗпП України.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Трудові індивідуальні спори - Довідник з правознавства


Трудові індивідуальні спори