Туризм міжнародний

Туризм міжнародний – вид діяльності, спрямований на надання різноманітних туристичних послуг і товарів туристичного попиту з метою задоволення широкого кола культурних і духовних потреб зарубіжного туриста. Історично організованому туризму понад 150 років. Відтоді туризм зазнав якісних змін. Сьогодні він належить до найбільших експортних галузей, поступаючись лише нафтодобувній промисловості та автомобілебудуванню. На його частку припадає 6% світового ВНП, 7% світових інвестицій, 5% усіх податкових надходжень, кожне 16-те робоче місце,

11% споживчих витрат. Заданими Всесвітньої туристичної організації, кожні 30 туристів, які відвідують країну, сприяють створенню одного прямого і двох опосередкованих робочих місць. До 2005 кожна восьма працездатна людина у світі буде зайнята у сфері туризму. Сучасний Т. м. став важливим джерелом валютних надходжень для багатьох промислово розвинених країн і країн, що розвиваються. Чисельність туристів у світі за 1990-2002 зросла з 456 до 703 млн осіб, а доходи від нього за цей час збільшились з 264 до 474 млрд дол. (в
т. ч. у Франції – з 20 до 32 млрд дол., США – з 43 до 77; Іспанії – з 18,6 до 33,6; Італії – з 16,4 до 27 млрд дол. У більшості країн, що розвиваються, на іноземний туризм припадає 10-15% доходів від експорту товарів і послуг (Індія, Єгипет, Парагвай, Коста-Рика), в Колумбії – 20%, Ямайці – 30, Панамі – 55, на Гаїті – 73%. Найбільшого розвитку Т. м. набув у Західній Європі. На цей регіон припадає понад 70% світового туристичного ринку і бл. 60% валютних надходжень, приблизно 20% припадає на Америку і лише 10 – на Азію, Африку, Австралію узяті разом. Згідно з розрахунками, проведеними за методикою Всесвітньої туристичної організації, членом якої Україна є з 1997, обсяг туристичних послуг 1998 становив 3,8 млрд дол. Україну відвідали 6,2 млн іноземних туристів, за рахунок чого одержано 8,4 млрд грн. У держбюджет у формі податків та інших платежів від туристичної діяльності надійшло 3,2 млрд грн. Т. м. можна класифікувати за метою та термінами поїздки, за засобами пересування та розміщенням, за сезоном і віковим складом тощо. Так, за метою поїздки виокремлюють такі види: діловий туризм, який включає поїздки для проведення ділових партнерських переговорів; науковий туризм, який означає знайомство з досягненнями науково-технічного прогресу та обмін досвідом; етнічний туризм, який включає поїздки для побачення з родичами за кордоном; курортний туризм, який включає поїздки з метою відпочинку і лікування. Всесвітня туристична організація, грунтуючись на досвіді розвитку світового туризму, розрізняє країни, що постачають туристів, і країни, що приймають туристів. Відповідно можна виокремити виїзний туризм і в’їзний туризм. До перших належать: США, Бельгія, Данія, Німеччина, Нова Зеландія, Швеція, Великобританія і Канада; до других – Австралія, Греція, Іспанія, Італія, Кіпр, Мексика, Португалія, Франція і Туреччина. В цих країнах найбільше розвинений і продовжує розвиватися міжнародний туристичний бізнес, представлений підприємствами особливого роду – туристичними корпораціями, які шляхом системи участі об’єднують широке коло фірм, що надають різноманітні види туристичних послуг. Щодо України, то тут (за різними оцінками) на одного туриста, що прибув з іншої країни, припадає від 10 до 30 тих, що виїхали з України. Обсяг реалізації туристичних послуг становить менше 1% ВВП України. В основі розвитку Т. м. лежать такі фактори: економічне зростання і соціальний прогрес, який веде до розширення обсягу ділових поїздок з пізнавальною метою; розширення міжособистісних зв’язків між регіонами і всередині них внаслідок пожвавлення міждержавних зв’язків і культурних обмінів між країнами; зростання кількості найманих робітників і службовців у розвинених країнах і їх добробуту; удосконалення всіх видів транспорту, здешевлення поїздки; інтенсифікація праці та одержання трудящими довших відпусток; послаблення обмежень на вивезення валюти у багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей; розвиток сфери послуг, стимулятивний розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес у галузі телекомунікацій. Т. м. як вид економічної діяльності має відмінні ознаки, які зумовлюють специфічні якісні характеристики цієї сфери. По-перше, туризм передбачає обмін людьми, що висуває особливо жорсткі вимоги до підприємництва в цій сфері. По-друге, виробництво туристичних послуг відрізняється максимальною наближеністю до кінцевого споживання благ. Корисність туристичних послуг споживач може оцінити лише після їх споживання, а заздалегідь у нього існує тільки можливість потенційної оцінки послуг за аналогією, на підставі думки інших споживачів і за допомогою рекламного зразка. По-третє, з невідчутністю послуг пов’язана неможливість їх зберігання і транспортування. По-четверте, виробник туристичних послуг більшою мірою повинен враховувати фактор часу – сезонний спад і пікові періоди попиту протягом року, і в зв’язку з цим постає необхідність застосування особливих заходів для узгодження попиту і пропозиції на даному ринку. По-п’яте, туристична послуга, як правило, невід’ємна від її виробника. З ростом персоніфікації та індивідуалізації запитів, з ускладненням вибору й асортименту зростає значення особистих контактів, а також зростає роль кваліфікації виробника туристичних послуг. Від його професійних знань і умінь, комунікабельності та інших особистих якостей багато в чому залежить конкурентоспроможність туристичної організації. Т. м. характеризується системою показників, які у різних державах змінюються залежно від принципів оцінки господарської діяльності: кількість місць у засобах розміщення; кількість місць, що припадає на душу населення (коефіцієнт туристичної щільності); кількість туристів, які відвідали конкретну місцевість, місто, країну; тривалість перебування туристів у певній місцевості, країні; сумарні грошові надходження від туристів; надходження від туристів у розрахунку на душу населення; кількість прямо й опосередковано зайнятих обслуговуванням туристів; частка надходжень від іноземного туризму в платіжному балансі країни та ін. Сучасний Т. м. суттєво впливає на політичні, економічні та культурні зв’язки між народами, виступає фактором зближення національних держав, на Заході його називають локомотивом економіки. США щорічно “заробляє” на ньому 60,4 млрд дол., Франція -30, Іспанія – 21, а всього світові доходи від туризму 1997 становили 433 млрд дол., або в розрахунку на 1 людину – 705 дол. Кожний вкладений того року в туризм долар дав, наприклад, Франції 375 дол. прибутку. Загалом обсяг валютних надходжень від туризму з 1950 до 1995 збільшився в 144 рази. Крім того, туризм – сфера прикладання праці значної частини економічно активного населення. В США, наприклад, з них прямо або опосередковано зайняті обслуговуванням туристів 5,6%, у Великобританії – 4%, у Франції – 4,3%. Туризм – одна з тих небагатьох сфер праці, де кількість працівників неухильно зростає. В даний час прямо або опосередковано обслуговуванням туристів зайнято 30-40 млн осіб. В деяких регіонах Т. м. є єдиною галуззю, спроможною відчутно впливати на розвиток продуктивних сил за рахунок таких природних особливостей, як естетичні особливості ландшафту, гірське повітря, тепле море та ін. Порівняно з іншими галузями народного господарства Т. м. найменш негативно впливає на природне середовище. В економіці окремої країни Т. м. виконує низку важливих функцій: Т. м. – джерело валютних надходжень для країни і засіб забезпечення зайнятості; Т. м. розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни; з ростом зайнятості у сфері туризму зростають доходи населення і добробут нації. Т. м. сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, які обслуговують сфери туризму. Ця галузь стає провідною експортною галуззю в світі. Очікується, що за умови збереження усталених темпів зростання міжнародних подорожей до 2010 в них візьме участь 937 млн осіб, а 2020 – понад 1,6 млрд.




Туризм міжнародний