Українські історичні землі

Розділ 1 УКРАЇНА НА КАРТІ СВІТУ

Тема 2 АДМІНІСТРАТИВНО – ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ

Слово “адміністрація” походить від латинського слова administratio, тобто “управління”. Тож адміністративно-територіальний устрій – це такий устрій території країни, який дає змогу ефективно нею керувати. Чим більша територія, тим складніше це робити. Саме тому територію України поділено на різного рівня адміністративно-територіальні одиниці. Кожна з них має свої органи територіального управління. І кожний з нас, живучи в межах певної адміністративно-територіальної

одиниці, рано чи пізно неодноразово звертатиметься до цих органів з метою вирішення найрізноманітніших побутових питань або проблем.

Отже, знати адміністративно-територіальний устрій країни проживання є нагальною потребою кожного її мешканця. Для розуміння ж того, як і чому виник сучасний адміністративно-територіальний устрій рідної країни, варто пам’ятати передумови формування такого устрою – українські історичні землі.

§3. Українські історичні землі

Географічна розминка

Пригадайте, коли вперше з’явилася назва “Україна”.

Українські історико-географічні

землі. Добре відомі нині кожному українцю обриси рідної країни на політичній карті не завжди були такими. Упродовж тривалого періоду конфігурація території, у межах якої жили наші пращури, змінювалася. Так само змінювалися й народи, що населяли сучасну територію України. У процесі історичного розвитку за окремими частинами сучасної території України закріпилися власні географічні назви. Ось чому такі частини часто називають ще й історико-географічними землями. Вони відрізняються не лише розмірами, а найголовніше, – особливостями національного складу населення, господарювання, матеріальною культурою, традиціями і звичаями тощо (мал. 5).

Назви деяких історико-географічних земель і нині широко вживають у науковій і побутовій мові. Однією з таких назв є Волинь – північно-західна частина України, яка охоплює територію сучасних Волинської, Рівненської, частково Житомирської, Тернопільської та Хмельницької областей. Так само добре відома назва Поділля – територія сучасних Хмельницької та Вінницької областей. Не менше вживана, особливо 17 на заході України, й назва Галичина – територія сучасних Львівської, Івано-Франківської і частини Тернопільської областей. Наступним прикладом є Буковина – назва частини території в межах сучасної Чернівецької області.

Порівняно з іншими, дещо рідше нині вживають назву Слобожанщина (Слобідська Україна) – історична назва східної частини України – територія сучасних Харківської і південно-східних районів Сумської областей, північної частини Донецької та Луганської областей. Нечасто нині можна почути й слово Бессарабія – частина території Чернівецької області, а також Одеської області. Так само рідко вживають і назву Таврія – півострів Крим разом із частиною півдня України, а також Покуття – частина території сучасної Чернівецької області.

На заході України в гірських районах Карпат відомі такі відносно невеликі за розмірами історичні землі, як Гуцульщина, Бойківщина і Лемківщина. Гуцульщина – це частини Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей. Бойківщина – територія здебільшого Львівщини та Івано-Франківщини. Лемківщина – це частина сучасної Закарпатської області.

Нотатки краєзнавця

За сучасним адміністративно-територіальним поділом України. Гуцульщина – це Верховинський і південні частини Надцвірнянського і Косівського районів Івано-Франківської області, Путильський і південна частина Вижницького районів Чернівецької області, Рахівський район Закарпатської області. Загальна площа Гуцульщини 6,5 тис. км2. Бойківщина – сучасні Долинський та частина Рожнятівського району Івано-Франківської області, Сколівський, Турківський, частина Стрийського, Дрогобицького, Самбірського та Старосамбірського районів Львівської області, а також Воловецький і частина Великоберезнянського та Міжгірського районів Закарпатської області. Загальна площа Бойківщини близько 8 тис. км2. Лемківщина – Перечинський і південна частина Великоберезнянського районів Закарпатської області.

Назви таких історичних земель, як Запоріжжя і Київщина, нині є носіями іншого змісту. Адже тепер під цими назвами розуміють території відповідно Запорізької та Київської областей. Тим часом первинний їхній зміст дещо інший. Запоріжжя охоплювало землі Запорізької Січі, тобто територію сучасних Дніпропетровської, Запорізької і частково Донецької та Херсонської областей. Київщина колись охоплювала частини нинішніх Київської і Черкаської областей.

Практично не вживають нині в побуті такі назви історичних земель, як Гетьманщина – територія України на лівому і правому берегах Дніпра і Підкарпатська Русь (Підкарпатська Україна), якою позначали територію сучасної Закарпатської області. Так само лише серед фахівців побутує назва Буджак – південно-східна частина Одеської області.

 Українські історичні землі

Мал. 5. Українські історико-географічні землі

Історія України була непростою, сповненою загарбницьких нападів ззовні. Тому частина її історико-географічних земель перебуває нині за межами державних кордонів країни. Так, наприклад, частина Слобожанщини – це тепер територія Воронезької, Курської та Ростовської областей Росії. У Молдові опинилася частина Бессарабії і Буджаку, у Румунії – частина Буковини, Мармарощини і Придунайщини. До складу Польщі входять у наш час Лемківщина, Підляшшя, Перемишльщина, Холмщина. Білорусі належить Берестейщина, а Словаччині – Пряшівщина.

Географія культури

Розмаїття назв. Назва “Галичина” походить від грецького слова “гальс”, тобто сіль, а “Покуття” – від слова “кут”, кут Галичини. Так само “кут” означає турецькою і слово “Буджак”.

Поділля, відоме ще як Пониззя, походить від слів “діл”, “поділ” – місця, розташовані в долині ріки (Дністра і Південного Бугу). Адже територія Поділля розташована нижче відносно Покуття і Прикарпаття. Назва “Буковина” пов’язана з поширенням у цій місцевості в минулому густих букових лісів.

Слобожанщині назву дали поширені тут свого часу населені пункти – слобідки. Суто історичні корені має назва “Гетьманщина”, що походить від влади гетьманського уряду, яка була поширена на цій території у XVII-XVIII ст. Так само й Таврії назва дісталась як спадок від давніх місцевих племен – таврів.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Українські історичні (історико-географічні) землі – частини країни, що сформувались у ході історичного розвитку і мають особливості національного складу населення, господарювання, культури.

Історичними землями України є Волинь, Галичина, Покуття, Буковина, Поділля, Слобожанщина, Запоріжжя, Таврія та інші.

Ключові терміни і поняття

Історичні землі Волинь Галичина Буковина Поділля Слобожанщина Запоріжжя Гетьманщина Таврія

Самоперевірка

Яке нині значення, на вашу думку, можуть мати знання про в історико-географічні землі?

Чи могли природні чинники вплинути на особливості господарства і культури народів різних історико-географічних земель? Відповідь обгрунтуйте.

Визначте, у межах якої історико-географічної землі ви мешкаєте, і вкажіть землі, що є вашими сусідами.

Покажіть на карті історичні землі, частина яких нині перебуває за межами державних кордонів країни.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Українські історичні землі - Географія


Українські історичні землі