Узагальнювальні таблиці

ДОДАТКИ

Додаток 1 Узагальнювальні таблиці

СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦІЯ

Члени речення

Головні

Другорядні

Підмет

Присудок

Означення

Обставина

Додаток

Простий;

Складений

Простий:

Складений

Іменний:

Складений

Дієслівний

Узгоджене:

Неузгоджене

Способу дії; міри і ступеня; місця: часу; причини; мети; умови; допусту

Прямий;

Непрямий

cellpadding="0" cellspacing="0" border="1" >

Складені присудки

Види присудків

Склад присудків

Приклади

Складений

Дієслівний

Інфінітив + допоміжне дієслово

Почав працювати, треба спати, радий бачити

Складений

Іменний

Іменна частина (іменник, прикметник, дієприкметник, займенник, числівник) + дієслово-зв’язка

Має право, був учнем

 Узагальнювальні таблиці

>

Тире між підметом і присудком

Умови вживання тире

Приклади

Якщо підмет і присудок виражені іменниками в називному відмінку

Бджола – відома трудівниця… (А. Пашківський)

Якщо підмет і присудок виражені інфінітивами

3 правдою дружити – щастя заслужити (Нар. творчість)

Якщо один з головних членів виражений інфінітивом, а інший – іменником у називному відмінку

Наше завдання – здобувати знання

Якщо підмет і присудок виражені числівниками

П’ять плюс два – сім

Якщо перед присудком є слова це, то, ось, значить

Поезія – це діло совісне… (А. Малишко)

Тире також може ставитися і в деяких інших випадках за умови, що підмет є логічно наголошеним і між ним та присудком наявна пауза: Ми – сірі гуси в хмарі (А. Малишко)

Односкладні речення

Вид

Спосіб вираження головного члена

Значення

Означено-особові

Дієслово у формах: а) 1-ї та 2-ї особи однини й множини теперішнього чи майбутнього часу; б) наказового способу

Головний член означає дію, яку виконує конкретна особа

Неозначено-особові

Дієслово у формах: а) 3-ї особи множини теперішнього чи майбутнього часу; б) множини минулого часу; в) множини умовного способу

Головний член означає дію, яка здійснюється невизначеною особою

Узагальнено-особові

Дієслово у формі 2-ї особи однини теперішнього чи майбутнього часу або наказового способу. Рідше – інші форми

Головний член означає дію, що може стосуватися будь-якої особи в будь-який момент часу

Безособові

Безособове дієслово; особове дієслово в безособовому значенні;

Інфінітив або інфінітив у поєднанні з прислівником чи присудковими словами треба, можна, час, слід, жаль;

Прислівник з допоміжним дієсловом або без нього; слова нема, не було, не буде; дієслівні форми на – но, – то

Головний член називає дію або стан, які не мають виконавця чи носія або реалізуються незалежно від них

Називні

Іменник або займенник у називному відмінку або іменне словосполучення

Головний член стверджує наявність предметів чи явищ у реальній дійсності

 Узагальнювальні таблиці

Вставні слова і словосполучення

Групи за значенням

Приклади

Виражають упевненість, невпевненість, сумнів

Безумовно, певна річ, правда, здається, видно, мабуть, може, очевидно, може бути, либонь, а може, правду кажучи

Виражають задоволення, незадоволення, радість, жаль, здивування

На щастя, на диво, слава Богу, на жаль, як на зло, чого доброго, дивна річ

Указують на джерело повідомлення

По моєму, кажуть, мовляв, на мою думку, бачу, як відомо, за словами…

Указують на зв’язок думок, послідовність викладу

По-перше, нарешті, до речі, між іншим, крім того, навпаки, отже, наприклад, інакше кажучи, таким чином

Привертають увагу співрозмовника

Чуєте, уяви собі, зверніть увагу, між нами кажучи, зрозумійте

Відокремлені означення

Умови відокремлення

Приклади

Якщо означення стосуються особового займенника

Заспокоєний, я усміхнувся світу… (М. Стельмах)

Якщо означення відділені від означуваного слова іншими членами речення

Срібним маревом повиті, коло сіл стоять тополі (Леся Українка)

Якщо поширені означення стоять після означуваного слова

В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням (Гр. Тютюнник)

Якщо означення мають додаткове обставинне значення (умови, причини та ін.)

Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав (М. Стельмах)

Якщо два і більше одиничні означення стоять після означуваного слова, перед яким уже є залежне від нього означення

Стояла темна ніч, холодна, вітряна… (Є. Гуцало)

Відокремлені прикладки

Умови відокремлення

Приклади

Якщо прикладка стосується особового займенника

І ось він, Київ, за валами він!.. (Л. Костенко)

Якщо прикладка поширена і стоїть після іменника (часто власної назви)

Завершенням їхньої подорожі була Нова Каховка – славетне молоде місто (О. Гончар)

Якщо одинична прикладка стоїть після означуваного слова і має додаткове самостійне значення

А он уже видніє з далини сто лиця Вишневецького – Лубни (Л. Костенко)

Якщо прикладка приєднується до означуваного іменника словами тобто, або (тобто), наприклад, чи (тобто), навіть, зокрема, як-от, а саме, на ім’я, так званий та ін.

У Сквирі лікар був, на прізвище Рушилов (М. Рильський)

Якщо прикладка приєднується до означуваного слова за допомогою сполучника як і має додатковий відтінок причини

Івась, як менший, завжди тер пів від Карпа (Панас Мирний)

Відокремлені обставини

Умови відокремлення

Приклади

Майже завжди відокремлюється обставина, виражена дієприслівником або дієприслівниковим зворотом

1. Блакитний час, прикинувшись водою, тече в піщаних, чистих берегах (Є. Гуцало).;

2. І я. заплакавши, назад поїхав знову на чужину (Т. Шевченко)

Але не відокремлюється обставина, виражена одиничним дієприслівником, що означає спосіб дії. а також обставина, виражена дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу: Підеш собі зажурившись гаєм по долині (Т. Шевченко)

Якщо обставина виражена іменником з прийменниками незважаючи на, закінчуючи, починаючи з

Незважаючи на погану погоду, біля освітленого під’їзду театру панувало пожвавлення (В. Собко)

За бажанням автора може також відокремлюватися обставина, виражена іменником з прийменниками всупереч, наперекір, попри, на випадок, на відміну від, у зв’язку з, внаслідок, завдяки, згідно з. відповідно до, подібно до тощо

Відокремлені додатки

Умови відокремлення

Приклади

Якщо додатки виражені іменниками з прийменниками крім, окрім, опріч, замість, за винятком, зокрема, особливо, на відміну від та ін. Такі конструкції мають значення виключення, включення або заміщення одного предмета іншим

Ця несподівана зустріч зворушила всіх, особливо дітей (В. Минко)

Складні речення

Вид речення

Тип та засоби зв’язку

Приклади

Сполуч

Никові

Складно

Сурядні

Сурядний зв’язок:

– сполучники сурядності;

– інтонація

І діти сміються, і вітер привітно в каштанах шумить (В. Сосюра)

Складно

Підрядні

Підрядний зв’язок:

– сполучники підрядності або сполучні слова;

– інтонація

Не може кермувати людьми той, хто сам не бачить шляху із пітьми (Д. Павличко)

Безсполучникові

Безсполучниковий зв’язок: – інтонація

Осипається листя, жмуться і горбляться берези (М. Стельмах)

Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення

Види

Зв’язків

Засоби

Вираження

Зв’язків

Значення

Приклади

Єднальні

Єднальні

Сполучники;

Інтонація

Дії. події або явища можуть відбуватися одночасно або послідовно

Згорнула тиша крила на зорі, і ранок вже перебирає струни (Г. Дудка)

Проти

Ставні

Протиставні

Сполучники;

Інтонація

Зміст однієї частини протиставляється змістові іншої

Ще стояли сонячні дні, але роси довго не висихали (Б. Харчук)

Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення

Види

Зв’язків

Засоби

Вираження

Зв’язків

Значення

Приклади

Зіставні

Сполучник а; інтонація

Розрізнюються, розмежовуються зіставлювані твердження

Із гілочки зросла в пісках верба, а з пісні в світі ви росло безсмертя (Є. Летюк)

Розділові

Розділові

Сполучники;

Інтонація

Міститься вказівка на чергування дій, явищ або ж вказується на їх несумісність, взаємне виключення

То сонце усміхнеться нам крізь хмари, то дощик рясно землю полива (Г. Чубач)

Розділові знаки в складносурядному реченні

Розділовий

Знак

Умови вживання

Приклади

Кома

Здебільшого ставимо між частинами речення

Буде чисте небо ніжне і тривожне, і земля вбереться в золоту красу (С. Жадан)

Кому не ставимо, якщо частини речення з’єднані одиничним сполучником і при цьому мають спільне слово (сполучення слів) або ж речення є питальним, спонукальним чи окличним: В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі (Ю. Мушкетик)

Тире

Якщо обидві частини виражають причинно-наслідкові відношення, різке протиставлення або швидку зміну подій

Ще мить – і сад загубить пишну вроду (Д. Луценко)

Крапка з комою

Якщо частини речення ускладнені або далекі за змістом

Усе зраділо, стрічаючи день; і день зрадів, розцвітаючи, ясний, теплий, погожий (Панас Мирний)

Види складнопідрядних речень

Вид

Питання, на які відповідає підрядна частина

3 підрядними означальними частинами

Який? чий? котрий?

3 підрядними з’ясувальними частинами

Питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? та ін.)

3 підрядними обставинними частинами:

Місця

Де? куди? звідки?

Часу

Коли? відколи? чи довго? з якого часу? відколи?

Способу дії і ступеня

Як? у якій мірі? наскільки? яким способом?

Умови

За якої умови? при якій умові?

Причини

Чому? з якої причини? через що?

Мети

Чого? з якою метою?

Порівняльні

Як? подібно до чого?

Допустові

Незважаючи на що? всупереч чому?

Наслідкові

На питання не відповідає

Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні

Розділовий

Знак

Умови вживання

Приклади

Кома

Якщо частини речення виражають одночасність або часову послідовність подій чи явищ і вимовляються з інтонацією переліку

Нас кличе у мандри дорога. нам грає чарівна струна (С. Фоменко)

Крапка з комою

Якщо частини речення далекі за змістом або дуже поширені і всередині мають інші розділові знаки

Ми просто йшли; у нас нема зерна неправди за собою (Т. Шевченко)

Двокрапка

Якщо друга частина виражає причину того, про що говориться в першій

Не кидай іскри в солому, і сама згорить, і село спалить (Нар. творчість)

Якщо друга частина доповнює зміст першої

Ти чуєш: плачуть за тобою (М. Вінграновський)

Двокрапка

Якщо друга частина пояснює зміст першої

Закон життя один: вірно служити своїй державі (М. Стельмах)

Тире

Якщо зміст частин зіставляється або протиставляється

Літо дбає – зима поїдає (Нар. творчість)

Якщо частини виражають швидку зміну подій

Оглянувся – в пору вже кипить бій (О. Гончар)

Якщо перша частина виражає час або умову того, про що говориться в другій

Захочеш пити – підеш до струмка (Нар. творчість)

Якщо друга частина виражає наслідок. результат, висновок з того, про що йдеться в першій

На поле набігла тінь – ділянка темніє (В. Бабляк)

Якщо друга частина містить порівняння з тим, про що йдеться в першій

Гляне – холодною водою обіллє (Нар. творчість)

 Узагальнювальні таблиці

Розділові знаки в реченнях з прямою мовою

Місце прямої мови відносно слів автора

Схеми

Приклади

Після слів автора

А: “П”. А: “П!?”

Дівчинка радісно вигукує: “Весна!”

Перед

Словами автора

“П”, – а. “П!?” – а.

“Весна!” – радісно вигукує дівчинка.

У середині слів автора

А: “П”, – а. А: “П!?” – а.

Дівчинка радісно вигукує: “Весна!” – і біжить у сад.

Перед словами автора і після них

“П, – а, – п”. “П, – а, – п!?” “П, – а. – П*.

“П,(! ?) – а. – П!?.

“П, – а: – П”. “П, – а: – П!?”

1. “Весна! – радісно вигукує дівчинка і додає: – Як гарно”.

2. “Мамо, – радісно вигукує дівчинка, – весна!”

Заміна прямої мови непрямою

Тип речення та як оформлюється заміна

Приклади

Речення 3 прямою мовою

Речення з непрямою мовою

Розповідне (за допомогою сполучника що)

Учителька сказала: “Мене звуть Світлана Павлівна”.

Учителька сказала, що її звуть Світлана Павлівна.

Спонукальне (за допомогою сполучника щоб)

“Принеси, будь ласка, квіти”, – попросила мама Сергія.

Мама попросила Сергія, щоб він приніс квіти.

Питальне (за допомогою сполучника чи або займенників і прислівників: хто, який, коли та ін.)

“Тарасе, ти прийдеш до мене?” – запитав я.

“Хто написав статтю?” – запитав учитель.

Я запитав Тараса, чи він прийде до мене. Учитель запитав, хто написав статтю.

Розділові знаки при цитатах

Цитати беруться в лапки

Коли цитата оформлюється як пряма мова, тобто супроводжується словами автора, вживаються розділові знаки, як і при прямій мові. Наприклад: В одному зі своїх творів український філософ Григорій Сковорода писав: “Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні”.

Якщо цитата є частиною речення і зливається зі словами автора, то вона пишеться з малої букви. Наприклад: У своїх сонетах Рильський часто висловлював “пейзажем те, для чого слів нема людських” (Д. Павличко).

Якщо цитата наводиться не повністю, то на місці пропущених слів ставиться три крапки

Коли після цитати йде вказівка на її джерело, цю вказівку беремо в дужки, а крапку ставимо після другої дужки – за умови, що вона написана в одному рядку з цитатою. Якщо ж посилання на джерело чи автора стоїть нижче цитати, після неї ставиться крапка, а посилання береться в дужки, після яких не ставиться ніякий розділовий знак

Розділові знаки при цитатах

Увага! Ланки не ставимо при цитуванні віршованого тексту з дотриманням віршованих рядків. При цьому слова автора записуємо на окремому рядку. Наприклад:

Не жди ніколи слушної пори – Твоя мовчанка може стать ганьбою! – писав український поет Дмитро Павличко.

Стилістичний синтаксис

Стиль

Синтаксичні особливості

Художній

Використовуються всі типи речень, синтаксичних зв’язків, особливості інтонування і ритмомелодики

Офіційно-діловий

Специфікою е використання ускладнених довгих речень з дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами, однорідними членами, підрядними реченнями, але при цьому зміст речення не губиться завдяки членуванню його на окремі блоки, що створюють своєрідну синтаксичну комбінацію.

Характерним є широке використання односкладних речень, зокрема безособових, а також називних речень у заголовках різних документів

Публіцистичний

Характерним є експресивний синтаксис із риторично – питальними реченнями, вставними конструкціями, звертаннями, фразеологізмами, з багатозначною й експресивно-емоційною лексикою, неологізмами. Широко використовується діалогічна форма мовлення

Науковий

Переважають речення складної будови, часто ускладнені зворотами, нанизуванням іменних форм. У реченнях багато іменників і відносних прикметників, мало дієслів, зокрема особових форм. Частіше вживаються безособові, узагальнено-особові та неозначено-особові односкладні речення. Синтаксис наукового стилю має книжний характер, чітко організовану будову речень, без чого неможливо було б висловити складну думку. Велика питома вага тут належить складнопідрядним реченням, зокрема з причиновим та наслідковим зв’язком

Розмовний

Характерним є широке використання неповних та еліптичних речень. Найтиповішою формою є діалогічне мовлення

Конфесійний

Характерним є вживання речень з непрямим порядком слів, риторичних речень, речень з порівняльними зворотами, звертаннями

ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ

Схема лінгвостилістичного аналізу тексту.

Визначити стиль тексту та сферу його використання.

– Визначити тему та основну думку тексту.

– Встановити жанр тексту.

– Встановити тип мовлення тексту.

Вказати на характер побудови тексту (мовлення діалогічне чи монологічне). Проаналізувати мовні засоби, що мають ідейно-естетичне навантаження, є основою тропів і стилістичних фігур.

– Зробити висновок про роль мовних одиниць у викладі теми та основної думки тексту.

Композиція ССЦ

Частини

ССЦ

Особливості частин

Зачин

Виражається основна думка висловлювання. Це найбільш самостійне значуще речення в межах ССЦ, що може навіть виділятися в окремий абзац

Середня

Частина

Розгортається, конкретизується думка, виражена в зачині. Складається здебільшого з кількох речень

Кінцівка

Виражається підсумок, який випливає зі змісту середньої частини. Кінцівка не обов’язкова

Засоби зв’язку речень у тексті

Лексичні

Граматичні

Повторення слів (Озеро знаходиться в лісі. Біля озера стоїть хатина.)

Уживання займенників, прислівників, числівників замість іменних частин мови (людина – вона; серед долини – там)

Синоніми

Видо-часове співвідношення форм дієслів

Антоніми

Сполучники та частки, що виражають логічні відношення між висловлюваними думками (і, але, тому що. лише)

Спільнокореневі слова

Вставні слова (по-перше, отже, як відомо)

Родова назва замість видової

Порядок слів і речень

Загальна назва замість власної

Речення однотипної будови

Слова із часовим, просторовим значенням (тоді, згодом, праворуч, з одного боку)

Паралелізм побудови речень (наприклад, два перших речення – розповідні, а інші – спонукальні)

Типи мовлення

Тип

Мовлення

Про що йдеться в тексті?

Композиційно-змістові частини тексту

Розповідь

Про події чи дії, які розгортаються в часі та просторі

Зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка

Типи мовлення

Тип

Мовлення

Про що йдеться в тексті?

Композиційно-змістові частини тексту

Опис

Про певні ознаки чи властивості предмета (явища, місця, стану середовища, характеру людини, її портрета)

Загальне уявлення про предмет, ознаки предмета, висновок. Ознаки предмета, висновок

Роздум

Про причинно-наслідкові зв’язки між подіями, явищами, предметами

Теза, аргументи, приклади, висновок

Мовні особливості текстів різних типів мовлення

Тип мовлення

Мовні особливості

Розповідь

Вживання обставин часу, що вказують на послідовність перебігу подій або виконання дій (спочатку, пізніше), та обставин місця (на обійсті);

Використання дієслів-присудків із значенням послідовності

Дій, що стосуються однієї особи (працював);

Можливість уживання в одному тексті дієслів різних часових форм

Опис

Вираження одночасності через дієслова однієї часової форми (тільки в теперішньому, тільки в минулому або тільки в майбутньому часі);

Вживання однорідних членів речення;

Використання неповних речень з пропущеним присудком

Роздум

Вживання складнопідрядних речень з підрядними причини, мети, умови;

Використання обставин причини, мети, умови;

Вживання вставних слів, що вказують на порядок вислову

Думок, джерело інформації, впевненості чи невпевненості

ОРФОГРАФІЯ

Велика літера у власних назвах

Правила

Приклади

3 великої літери пишемо імена людей, назви найвищих державних посад, свят, міфологічних істот, сортів рослин у спеціальній літературі, сторін світу (якщо під цими назвами розуміють краї чи народи), державних, партійних, громадських установ та організацій, пам’яток архітектури, історичних подій, астрономічні назви тощо

Президент України. Великдень, День учителя, Антей, Західна Україна, Білий налив (яблуня). Академія наук України, Міністерство юстиції України, Софійський собор, епоха Відродження, Сатурн, проспект Миру, орден Незалежності, гора Говерла

При цьому з великої літери пишемо всі слова в назвах населених пунктів, держав, найвищих державних установ України і міжнародних організацій, релігійних понять, дійових осіб у казках чи байках, кличок тварин, в астрономічних і географічних назвах

Біла Церква, Верховна Рада України,

Організація Об’єднаних Націй, Божа Матір, Син Божий, Червона Шапочка. Біле Вухо (кличка). Чумацький Шлях, Далекий Схід

Велика літера у власних назвах

Правила

Приклади

Увага! 3 малої літери пишемо назви сторін світу, сортів рослин у загальному вжитку, посад, звань, підрозділів установ, родові означення при власних назвах (північ, антонівка, директор, заслужений діяч мистецтв, кафедра, море, комета, вулиця,

Правопис складних слів

Пишемо разом:

Пишемо через дефіс:

Слова, утворені від підрядних словосполучень (у яких від одного до іншого слова можна поставити питання): новобудова, східнослов’янський

Слова, утворені від сурядних словосполучень (у яких усі слова рівноправні): українсько-англійський

Слова з першими частинами авіа-, авто-, агро-. водо-, кіно-, макро-, мікро-, супер-, теле-, фото – і под.: кіномистецтво

Слова з першою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, обер-, воєнно-, військово-: міні-футбол. Виняток: військовополонений

Прикметники глухонімий, хитромудрий, зловорожий

Прикметники, які означають відтінки кольору: темно-зелений).

Виняток: жовтогарячий, червоногарячий

Слова, утворенні поєднанням тих самих слів, синонімічних слів, антонімічних слів, близьких за значенням слів, слів з тим самим коренем: білий-білий, тишком нишком, більш-менш, батько-мати, великий-превеликий.

АЛЕ: кінець кінцем, чин чином, сама самотою

Слова, у яких перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, явища, названого другим словом: свят вечір, стоп кран, яхт-клуб

Написання прислівників

Разом пишемо складні прислівники, утворені сполученням:

Окремо пишемо прислівники та прислівникові сполуки, що складаються:

Через дефіс пишемо складні прислівники, утворені:

Прийменника з прислівником, іменником, коротким прикметником, числівником або займенником: повсюди. внизу, удвоє, внічию. АЛЕ: по двоє, до чого, за віщо

З прийменника та іменника, у яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення: без жалю, уві сні, на бігу

За допомогою прийменника по та закінчення – ому або (-к)и: по-українському, по-сусідськи

Кількох прийменників із будь-якою частиною мови: знадвору, вдосвіта

З двох іменників та одного або двох прийменників: день у день, з дня на день, час від часу

За допомогою прийменника по від порядкових числівників: по перше

Написання прислівників

Разом пишемо складні прислівники, утворені сполученням:

Окремо пишемо прислівники та прислівникові сполуки, що складаються:

Через дефіс пишемо складні прислівники, утворені:

Кількох основ (із прийменником чи без нього): мимохідь, стрімголов, повсякчас. насамперед

З прийменника з повним прикметником чоловічого роду: в цілому, в основному

За допомогою часток будь-, – будь, – небудь, казна-, – то, хтозна-: казна-де, хтозна-як, так-то

З двох прислівників: вряди-годи, сяк так

Повторенням слова чи основи без службових слів або зі службовими словами між ними: віч – на-віч, де-не-де, ось-ось

Увага! Відрізняйте: повернув убік (прислівник) – ударив у бік (прийменник + іменник) і под.

Запам’ятайте! Прислівникові сполуки: до ладу, до речі, без упину, до вподоби, до смаку, до сьогодні, до снаги, в цілості, на відмінно, на віку, на жаль, на сміх, над силу, по змозі, по суті, у стократ

Написання НЕ з різними частинами мови

Пишемо разом:

Пишемо окремо:

Зі словами, які без не не вживаються: негода, ненароком, нехтувати

З числівниками, займенниками: не троє, не наш.

АЛЕ: неабиякий, неабихто

З іменниками, прикметниками, займенниками, прислівниками, які з не означають одне поняття (можна замінити синонімом без не): неспокій (тривога)

Зі словами різних частин мови, коли в реченні є протиставлення: не високо, а низько

З дієсловами, яким не надає нового значення: неславити (ганьбити).

АЛЕ: не славити (у значенні не прославляти)

З дієсловами, дієприслівниками (крім тих, які без не не вживаються): не знає, не маючи

З дієприкметниками, крім випадків, коли пишемо окремо: незавершена робота

З дієприкметниками, при яких є залежні слова або які виступають у функції присудка: не закінчена мною робота: твір не написаний

У складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість у неповній мірі: недобачати, недописаний.

АЛЕ: не дослухати (не виражає заперечення дії)

З прикметниками у функції присудка, якщо часткою не заперечується ознака: Вітер не сильний

У заперечному слові немає (можна замінити формою нема): у нього немає олівця.

АЛЕ: він не має олівця

З підсилювальними прислівниками та зі словами, що пишуться через дефіс: не зовсім, не по-нашому. не сьогодні-завтра

Написання НЕ з різними частинами мови

Пишемо разом: Пишемо окремо:

Якщо в реченні немає протиставлення і слово може вживатися без не, то не з іменниками, прикметниками й прислівниками треба писати залежно від змісту – окремо (якщо щось заперечуємо) чи разом (якщо стверджуємо)

 Узагальнювальні таблиці

Апостроф у словах іншомовного походження

Апостроф у словах іншомовного походження пишемо перед я, ю. є, ї після:

А) б, п. в, м, ф, г, к, х, ж. ч, ш. р;

Б) префікса, що закінчується буквою на позначення приголосного

Комп’ютер, кар’єра, Монтеск’є, миш’як, прем’єр;

Ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура

Апостроф НЕ пишемо, коли я, ю позначають один звук [а], [у] і пом’якшення приголосного

Бязь, бюджет, бюро, Мюллер

М’якни знак у словах іншомовного походження

М’який знак пишемо після д, т, з, с, л, н у таких випадках:

А) перед я, ю, є, ї, йо

Адьє, конферансьє, ательє, мільярд, каньйон

Б) відповідно до вимови в кінці слів

Магістраль, Рафаель, АЛЕ рулон

В) відповідно до вимови після л перед буквами на позначення приголосних

Альбатрос, фільм, Нельсон, але залп

НАПИСАННЯ СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

 Узагальнювальні таблиці

Подвоєні букви в словах іншомовного походження

Подвоєння зберігається

В таких випадках:

Приклади

А) в окремих загальних назвах

Ванна, тонна, манна, панна, мадонна, нетто, брутто, вілла, бунна, аннбли, дзрра (рослина), мірра (смола), пенні, білль, бэлла, муллб

Б) у власних назвах та похідних від них

Голландія, Марокко, Руссо, голландський

В) при збігу однакових приголосних префікса і кореня, але лише тоді, коли в мові вживається паралельне слово без префікса

Інновація, бо є новація; ірраціональний, бо є раціональний

Увага! У загальних назвах іншомовного походження букви звичайно НЕ подвоюються: бароко, маса, грип, група, шасі, комісія, лібрето, піца, сума, інтермецо

Апостроф у словах іншомовного походження

Апостроф у словах іншомовного походження пишемо перед я, ю, є, ї після:

А) б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р;

Б) префікса, що закінчується буквою на позначення приголосного

Комп’ютер, кар’єра, Монтеск’є, миш’як, прем’єр: ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура

Апостроф НЕ пишемо, коли я, ю позначають один звук [а], [у] і пом’якшення приголосного

Бязь, бюджет, бюро, Мюллер




Узагальнювальні таблиці