Валютне регулювання

Валютне регулювання – комплекс засобів держави та міжнародних фінансово-кредитних організацій, що використовуються для проведення міжнародних розрахунків і порядку виконання угод з валютою та валютними цінностями з метою урівноваження платіжних балансів, стабілізації валюти, підвищення ефективності економіки, та її структурна перебудова, стимулювання господарської діяльності, боротьба з інфляцією. Більш конкретними цілями В. р. є зміна структури імпорту або його обмеження, скорочення платежів за кордон, концентрація валюти в руках

держави, стимулювання зайнятості тощо. В. р. здійснюють міністерство фінансів, центральні емісійні банки або спеціальні урядові установи, що регулюють валютні операції. Основні засоби В. р.: безпосередні операції купівлі-продажу іноземної валюти центральними банками (валютна інтервенція); застосування різних прямих валютних обмежень у сфері торгівлі (наприклад, запровадження імпортних депозитів); нормування вивезення валюти для туристів, які виїжджають за кордон; введення обмежень на відплив капіталу
і навіть регламентування імпорту капіталу; політика відсоткових ставок, які впливають на рух валютних цінностей, що не пов’язані з міжнародною торгівлею товарами й послугами. Міждержавне В. р. здійснюють МВФ, Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) в особі комітетів з фінансових ринків, комітетів з міжнародних розрахунків, комітетів з невидимих операцій та ін. В ЄС такими органами є Європейська валютна система (ЄВС), валютний комітет ЄС, комітет президентів центральних банків тощо. Важливу роль у міжнародному В. р. відіграє Банк міжнародних розрахунків у Базелі, “Паризький клуб” (створений 1956) та ін. Засобом В. р. наприкінці 60-х стало здійснення центральними банками узгодженої політики відсоткових ставок.




Валютне регулювання