Вартості теорії 👍, Науковий портал Predmety.in.ua

Вартості теорії – найважливіші концепції та теорії різних напрямів і шкіл економічної теорії, в т. ч. політичної економії, щодо сутності вартості та джерел її утворення. Першу наукову концепцію вартості розробив всесвітньо відомий англійський економіст А. Сміт. Як і В. Петті, А. Сміт називав вартість природною ціною й тим центром, навколо якого коливаються, до якого тяжіють ринкові ціни. Водночас ідеям трудової теорії вартості Сміта суперечать його твердження про те, що трьома початковими джерелами будь-якого доходу, як і будь-якої мінової

вартості, є заробітна плата, прибуток і рента, тобто зведення вартості до суми самостійних доходів. При цьому твердження про працю як єдине джерело вартості він вважав справедливим для періоду простого товарного виробництва, а положення про три джерела вартості – для капіталістичного товарного виробництва. Тому закон вартості, на його думку, діє лише за простого товарного виробництва. Положення Сміта про три джерела вартості покладено в основу одного з провідних напрямів В. т. – концепції факторів виробництва – у працях західних економістів. На відміну від Сміта, Д. Рікардо вважав працю єдиним

джерелом вартості не лише за простого товарного, а й за капіталістичного виробництва. У теорії вартості Рікардо вперше розмежовує три основні фактори субстанції вартості: працю, корисність (споживну вартість) і рідкісність (див. Рікардо). Водночас Рікардо критикував концепцію Ж.-Б. Сея про корисність товарів як регуляторів вартості. Закономірністю в утворенні вартості не відтворюваних товарів Рікардо вважав зростання вартості товарів через їхню рідкісність. Водночас він непослідовний у визначенні вартості не відтворюваних товарів тільки їх рідкісністю, оскільки на їх виготовлення була витрачена також праця, причому надзвичайно складна. Так, Мікеланджело писав свою знамениту Джоконду упродовж чотирьох років. Крім того, він ототожнює в такому разі вартість і ціну, оскільки рідкісність товарів значно більше впливає на ціну, ніж на вартість. Деякі елементи непослідовності теорії вартості у працях Сміта і Рікардо були розв’язані у працях Маркса. Зокрема, він вважав, що визначення вартості товарів суспільно необхідним робочим часом є лише їх середньою вартістю за певний період часу. Вартість не є незмінною, оскільки вона визначається не тим робочим часом, якого початково потребує їх виробництво, а тим робочим часом, якого варте їх відтворення. Крім того, суспільно необхідні умови визначаються не лише середніми суспільними умовами виробництва, а й тим, наскільки відповідає вся сукупність суспільної праці, витраченої на виробництво всієї маси товарів даного виду, суспільній потребі в них, тобто структура витрат повинна відповідати структурі суспільних потреб. Водночас Маркс, визначаючи вартість, недостатньо врахував якість продукції, її корисний ефект та рідкісність. У 70-ті XIX ст. представники маржиналізму протиставили трудовій теорії вартості суб’єктивно-психологічну концепцію цінності, згідно з якою суб’єктивна оцінка залежить від запасу певного товару та ступеня насичення потреби в ньому. Для вимірювання суб’єктивної вартості використовують “закони Госсена”. Концепцію граничної корисності критикували представники різних напрямів і шкіл політичної економії (див. Неспроможність концепції граничної корисності). Е. Бернштейн намагався поєднати вартість витрат виробництва з граничною корисністю, для чого ввів поняття “економічна вартість”. Він наголошував на необхідності й дослідженні цінності з урахуванням об’єктивних (витрат праці) і суб’єктивних (психологічної оцінки) факторів. Для цього вчений увів у науковий обіг поняття “вартість” та “трудова вартість” (див. Туган-Барановський). А. Маршалл намагався поєднати концепцію граничної корисності з витратами виробництва. В період існування постіндустріального суспільства, на думку західних учених (передусім соціологів та філософів), на передній план виходить “символічна власність”, поява якої зумовлена, по-перше, істотним послабленням ролі матеріальної мотивації та відповідним посиленням нематеріальної (або духовної) зацікавленості у процесі діяльності, тобто вдосконаленням особистості, що зумовлене зростанням суб’єктивної корисності благ. По-друге, посиленням ролі інформації як окремого ресурсу та значущості знань, що призводить до неможливості кількісного обчислення вартісних характеристик товару. По-третє, особливостями самої інформації, зокрема тим, що і виробництво, і споживання її є суб’єкт – суб’єктними процесами (тобто вона доступна величезній кількості людей і водночас не може бути реально засвоєна ними) та ін. Проте при характеристиці “символічної вартості” її автори ігнорують передусім той факт, що вартість мас не лише кількісне, а й якісне вираження. Це означає, що навіть у процесі розвитку особистості (її творчих здібностей) людина вступає у виробничі відносини з іншими людьми, які надають відповідні послуги для розвитку особистості. Тому вартість не зникає, а набуває якісно та принципово (істотно) нових форм свого руху. Необгрунтованим є розгляд інформації (її виробництва і споживання) лише як суб’єкт – суб’єктного процесу, оскільки надання інформаційних послуг неможливе без інформаційних технологій, які є їх матеріально-речовою основою і беруть участь у формуванні модифікованої вартості. Некоректно зводити вартість до споживної вартості (отже, до конкретної праці, що створює їх), з одного боку, як і розглядати вартість лише з позиції абстрактної праці – з іншого, оскільки у вартості товару або послуги діалектично поєднується споживна вартість та вартість, а мінова вартість є зовнішньою формою вияву такої єдності. Прихильники “символічної вартості” також ігнорують найважливіші принципи діалектичного методу дослідження, зокрема, принцип системності (інформацію як новий вид ресурсу протиставляють праці й капіталу, а капітал розглядають лише з боку речового змісту), неадекватно використовують принцип історизму.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Вартості теорії - Економічний словник

Схожі записи:

Ринок робочої сили гнучкий Ринок робочої сили гнучкий – сукупність економічних відносин щодо нових форм організації купівлі-продажу робочої сили, її зайнятості та використання, вдосконалення організації праці та оплати робочої...
Банківський нагляд Банківський нагляд – контроль за діяльністю банків з боку центрального банку; контроль банку за використанням наданого ним кредиту....
Економічна безпека економічних відносин Економічна безпека економічних відносин – наявність комплексу умов для вдосконалення економічних відносин, завдяки яким вони сприяють розвитку економічного способу виробництва, а також наявність загроз і...
Віримент Віримент – безготівковий переказ грошових коштів з рахунку одного клієнта банку на рахунок іншого....
Біржові товари Біржові товари – якісно однорідні й кількісно визначені товари, які повністю або частково продаються через біржі (товарні, валютні, біржі робочої сили). Кількісна визначеність товарів характеризується...
Кредит стандартний Кредит стандартний – кредит (незалежно від виду забезпечення), термін погашення якого ще не настав, або кредит, за яким своєчасно і в повному обсязі погашається основний...
Агрегація ринку Агрегація ринку (агрегация рынка) – об’єднання всіх або окремих сегментів товарного чи регіонального ринку з метою розширення сфери впливу на ринки, а також для кращого...
Ціни споживання Ціни споживання – витрати покупця на придбання та використання товару протягом нормативного періоду його споживання. Ц. с. включають контрактну ціну при купівлі товару, вартість транспортних,...
Дезігнація Дезігнація – 1) підпис осіб – кредиторів; 2) список зіпсованих товарів і товарів, що зазнають псування....
Маса критична Маса критична – обов’язковий набір якісно нових корисних властивостей товару, завдяки чому він відповідає сучасним вимогам....
Компанія з обмеженими акціями Компанія з обмеженими акціями – компанія, акції якої не можуть вільно продаватися іноземним особам....
Правило граничних і середніх витрат Правило граничних і середніх витрат – правило, згідно з яким граничні витрати повинні дорівнювати середнім у тому разі, якщо середні сягають максимуму....
Фінансові установи Фінансові установи – установи або організації, що входять до складу фінансової системи країни і регулюють фінансові ресурси. В Україні основними органами управління є Міністерство фінансів,...
Контора Контора – службове приміщення, офіс, адміністративна частина підприємства, організації, установи....
Ажіо Ажіо (ажио) – 1. Надбавка до ціни золота, що за умови золотого обігу стихійно складається на ринку в результаті знецінення паперово-грошових одиниць щодо золота. Обчислюється...
Форма емісії Форма емісії – випуск різних форм грошей у готівковій і безготівковій формах залежно від зростання товарної маси, темпів інфляції, швидкості обертання грошей та інших чинників....
Закон конкуренції Закон конкуренції (закон конкуренции) – закон економічного суперництва між товаровиробниками, підприємцями, фінансистами та іншими учасниками ринку, який полягає у прагненні забезпечити собі найвигідніші умови виробництва...
Форвард Форвард (англ. forvard – уперед) – форма термінових, швидких розрахунків, що здійснюються не пізніше як через два дні після закінчення угоди банками, торгово-промисловими фірмами з...
Статутний капітал Статутний капітал (уставной капитал) – сума капіталу, яка необхідна для того, щоб акціонерне товариство або підприємство розпочало свою діяльність. Визначається статутом або угодою про заснування...
Веблен (Veblen) Торстейн (1857 – 1929) Веблен (Veblen) Торстейн (1857 – 1929) – американський економіст, засновник інституціонального напряму в економічній теорії. Засуджував економічний лібералізм і неокласицизм за надмірну затеоретизованість, відірваність від...
Мобільність Мобільність (мобильность) – оперативність, здатність невідкладно та ефективно щось здійснювати, залучати до виконання, реалізовувати завдання, плани....
Витрати допустимі Витрати допустимі – витрати підприємства в межах умов укладеного договору і правових норм, які підлягають відшкодуванню замовником....
Розвиток економіки Розвиток економіки – закономірний процес кількісно-якісних змін у межах економічної системи, її перехід у нову якість, досконалішу форму. Кількісним виміром цих процесів є відносна зміна...
Ціна відпускна Ціна відпускна – 1) ціна, за якою підприємство, фірма, компанія відпускає свій товар споживачам; 2) ціна, за якою продукцію відпускають заготівельні організації....
Безробіття офіційно зареєстроване Безробіття офіційно зареєстроване – загальна кількість осіб найманої праці, які подали заяви до державної служби зайнятості про надання допомоги....
Міжнародна діяльність банків Міжнародна діяльність банків – виконання банками комплексу операцій та надання відповідних послуг, пов’язаних з розвитком міжнародних економічних відносин (світової торгівлі, міжнародного руху капіталу, міжнародних валютних...
Рай податковий “Рай” податковий – країна (або її окремий регіон), в яку переказують капітал з метою зменшення податків....
Гарантія ризику експорту Гарантія ризику експорту – державна або банківська гарантія ризику (виробничого, транспортного, відмови від несплати) при здійсненні експортних операцій....
Банк зовнішньоторговельний Банк зовнішньоторговельний – спеціалізований комерційний банк, який здійснює кредитування експорту та імпорту, страхування експортних кредитів, взаємні зовнішньоторговельні розрахунки та ін....
Ефект доходу Ефект доходу – вплив зміни ціни продукту на купівельну спроможність споживача і відповідно на кількість продукту, яку придбає покупець, зважаючи (або не зважаючи) на ефект...
Торгові договори Торгові договори – 1) чіткі взаємні домовленості двох чи більше сторін про купівлю-продаж товарів і послуг, які набувають чинності з моменту підписання. Суб’єктами Т. д....
Завдання організації Завдання організації – сукупність робіт або їх частина, які мають бути виконані певним способом у визначений термін....
Дрібносерійне виробництво Дрібносерійне виробництво – виробництво обмеженої номенклатури однорідної продукції невеликими серіями або партіями. Так, якщо обладнання переналагоджується протягом робочої зміни один або декілька разів, то таке...
Соціальна група Соціальна група – сукупність людей і трудових колективів, які виконують суспільно необхідну функцію в суспільному поділі праці, об’єднані спільними інтересами, необхідністю задоволення особистих, колективних, загальних...
Рабовласницький суспільний спосіб виробництва Рабовласницький суспільний спосіб виробництва – економічна система, яка базується на приватній власності на засоби виробництва та самого виробника – раба, позаекономічному примусі, а також на...