Венеричні хвороби людини. СНІД

РОЗДІЛ IX. ЛЮДИНА

Тема 10. РОЗМНОЖЕННЯ І РОЗВИТОК

УРОК 66. Венеричні хвороби людини. СНІД

Освітня мета: вивчити венеричні хвороби, їх симптоми, збудники та шляхи профілактики, продовжити розгляд основних проблем, що породжує СНІД у світових масштабах; розглянути способи профілактики СНІДу.

Основні поняття і терміни: венеричні хвороби, сифіліс, гонорея, СНІД, ретро-вірус.

Структура уроку, основний зміст і методи навчання

I. Актуалізація опорних знань.

II. Вивчення нового матеріалу.

Інтерактивна методика “Ажурна

пилка”

Створюються п’ять “домашніх” груп, які мають завдання на п’ятьох кольорових аркушах. У кожній групі учасники мають бейджики на такому ж кольоровому папері, як і завдання.

Отже, завдання для домашніх груп.

Група І (червона)

Венеричні хвороби. Сифіліс, його збудники, способи зараження, симптоми хвороби.

Група 2 (синя)

Гонорея, збудник, симптоми хвороби.

Група 3 (зелена)

Профілактика венеричних хвороб.

Група 4 (жовта)

СНІД – чума людства.

Група 5 (бузкова)

Засоби профілактики СНІДу.

З допомогою додаткової літератури, підручників учні

одержують інформацію. Далі створюється група “експертів”, до якої входять чле­ни від п’яти “домашніх” груп. В кожній “експертній” групі учасники обмінюються інформацією, що одержали в “домашніх” групах. Потім “експерти” знову повертаються у “домашні” групи і діляться одержаною інформацією.

Інформація “домашніх” груп, яку вони використовуватимуть в “інерт­них” групах.

Група 1 (червона)

Венеричні хвороби. Сифіліс, його збудники, способи зараження.

А) Венеричні хвороби – група інфекційних захворювань, що переда­ються статевим шляхом. Ці хвороби відомі з давніх-давен. Перші згадки про них з’явилися ще 2 500 років тому. У 1527 році француз Жан Батенкур увів термін “венеричні хвороби” (на честь богині кохання Венери).

Батько сучасної медицини Гіппократ у своїх працях точно описав ознаки хвороби, яку ми нині називаємо гонореєю. З кінця XV століття з’являються перші описи ознак сифілісу. Венеричні хвороби досить поширені в усьому світі й тому залишаються серйозною медичною, со­ціальною і моральною проблемою.

 Венеричні хвороби людини. СНІД

Збудник трихомонозу – трихомонада. Симптоми: гнійні виділення, запалення слизових оболонок статевих органів, біль. Наслідками є руй­нування статевих залоз.

В) Сифіліс

У світі налічується близько 60 млн. хворих на сифіліс. В Європу си­філіс привезли моряки Христофора Колумба у 1493 році.

У XV-XVI ст. були навіть епідемії цієї хвороби. Її називали “статевою чумою”. В Росію сифіліс проник за Івана III і назвали його польською хворобою. У 1530 році італійський лікар Франкасторо описував муки пастуха Сифілоса. За своє нешанобливе ставлення до богині Венери та бога Аполлона він був уражений хворобою, що згодом була названа на його честь. Спочатку вважали, що сифіліс і гонорея – одне й те ж за­хворювання. Французький дослідник Рикор довів, що сифіліс – окрема хвороба. У своїх дослідженнях вчений використовував нелюдські мето­ди – заражував здорових людей. Він здійснив 700 щеплень венеричних хвороб.

У 1903 році український вчений Микола Заболотний (продемонстру­вати портрет вченого) відкрив збудник сифілісу – бліду трипонему. Вона має вигляд спіралі завбільшки 8-14 мкм. Жити і розмножуватися може лише в тканинах людини і тварини. У зовнішньому середовищі швидко гине. Живе у вологих місцях, на предметах, забруднених слиною.

Здебільшого люди заражаються сифілісом статевим шляхом, однак можна заразитися і через мікротравми. Інкубаційний період збудника сифілісу – від 3-4 тижнів до 2-х місяців. Він закінчується появою ерозії на місці первинного проникнення блідої трипонеми. Шанкр назвали твердим, бо біля основи шкірного дефекту промацується затвердіння. Місце прояву – це статеві органи, пахові ділянки, ротова порожнина, куточки ока, шкіра тулуба. Далі збільшуються і тверднуть лімфатичні вузли. Шанкр без будь-яких слідів зникає, змінюється склад крові. На наступному етапі виникають рожеві висипи, що називаються розеолою. Випадає волосся на голові, бровах, віях. Якщо не лікувати хворобу, то під шкірою утворюються горбики, які називаються гумами. Уражаються серцево-судинна, травна, нервова, видільна, дихальна системи. Хвороба закінчується кретинізмом.

Група 2 (синя)

Гонорея, збудник, симптоми хвороби.

Прояви гонореї описав ще Гіппократ у IV ст. до н. е. У 1879 році німецький вчений Нейсер відкрив збудник гонореї – гонокок.

Гонорея здебільшого передається статевим шляхом. Гонококи по­трапляють у сечовидільну систему і викликають запальні процеси. Можливий і нестатевий спосіб передачі – через предмети спільного користування. Перші ознаки хвороби проявляються через 3-5 днів після зараження. У чоловіків виражається: свербінням, печією, жаром в передній частині сечовидільного каналу. Через 1-2 доби з’являються гнійні виділення. Незначні підвищення температури, загальна слаб­кість. Якщо гонорею не лікувати, хвороба поширюється на інші органи і переходить у хронічну форму. У жінок таких симптомів захворю­вання не спостерігається. Ускладненням після перенесення гонореї є утворення спайок у маткових трубах – вони стають непрохідними. Як наслідок – безпліддя. У людей ослаблених, зі зниженою стійкістю до інфекцій, гонокок розповсюджується по всьому організму, викликаючи ушкодження суглобів (артрити), серцевого м’яза (міокардити), серцевої оболонки (перикардити).

Група 3 (зелена)

Профілактика венеричних хвороб.

Венеричні хвороби – це здебільшого хвороби поведінки, а тому:

А) венеричними хворобами хворіють переважно люди, що вступають у випадкові статеві зв’язки;

Б) алкоголь, наркотики помітно знижують діяльність кори головно­го мозку і знімають гальмівний вплив на підкіркові відділи. Тому людина протилежної статі сприймається як сексуальний партнер, що призводить до випадкових статевих зв’язків. 70% всіх випадків венерич­них захворювань – в стані алкогольного сп’яніння;

В) заразитися деякими венеричними хворобами можна через пред­мети побуту – при користуванні чужою помадою, допалюванні чужих цигарок, поцілунках, користуванні спільним посудом тощо;

Г) якщо ви мали статеві зносини з хворою людиною, необхідно протягом 2-3 годин обмити статеві органи водою з милом (гонококи і збудники сифілісу нестійкі до лугів), промити сечовидільний канал розчином марганцевокислого калію. Потім необхідно обов’язково звер­нутися у лікувальні установи. При зараженні венеричними хворобами самолікування недопустиме;

Д) під час статевих зносин використовувати презервативи.

Група 4 (жовта)

СНІД – чума людства.

СНІД загрожує усьому людству. Пандемія ВІЛ-інфекції набуває дедалі більших масштабів. Нею охоплені всі континенти Землі, крім Антаркти­ди. За даними ООН, щодня інфікується 9 тис. осіб. Від СНІДу вже за­гинуло 6 млн. чоловік. Згідно з даними на 1.09.1997 p., загальна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні становила 24 233 чол., з них 312 захворіли на СНІД. У 1997 році в країні щомісячно оперативними методами ви­являли 1500 ВІЛ-інфікованих. Абсолютна більшість серед заражених (до 70%) – це молоді люди віком від 15 до 29 років.

Збудником СНІДу є ретро-вірус. Вважається, що джерело захворю­вання знаходиться в Африці. Раніше близький за властивостями вірус знаходили в організмі зелених мавп. Не доведено, яким шляхом вірус проник в організм людини.

Як самостійна хвороба СНІД вперше був описаний у США в 1978 р.

З організму людини вірус виділили у 1983 р. Особливістю його є ви­сока вибірковість. Він розмножується лише в одних групах клітин – Т-лімфоцитах (вони необхідні для здійснення реакцій клітинного Імуніте­ту). У результаті людина стає беззахисною проти різних захворювань.

Крім того, ослаблення клітинного імунітету має наслідок – різке по­силення ймовірності розвитку злоякісних новоутворень. Оскільки у незараженому організмі зі злоякісними клітинами борються Т-лімфоцити, то у ВІЛ-інфікованих людей вони не виконують своїх функцій захисту і злоякісні клітини не знищуються; ті розмножуються – і виникають пухлини. Хвороба починається непомітно. Характерна загальна слабкість, зниження працездатності, а також різні прояви запальних процесів. При­хований період хвороби може тривати 3-5 років з моменту зараження.

Лікування СНІДу проводиться у трьох напрямах:

– пригнічення вірусу;

– стимулювання імунітету;

– лікування супутних хвороб.

Найчастіше ВІЛ-інфекція проявляється у вигляді:

– тривалого підвищення температури без видимої причини;

– збільшення лімфатичних вузлів на шиї, у пахових впадинах, над ключицею;

– тривалого розладу діяльності травної системи;

– пневмоній, що не піддаються лікуванню;

– частих гнійничкових захворювань.

Перші ознаки хвороби зустрічаються у 15-25% інфікованих через

2-4 тижні після інфікування ВІЛ і нагадують звичайне гостре інфекційне захворювання (грип чи ангіну), на яке рідко хто звертає увагу. Єдина можливість виявити зараження в даний період – це зробити аналіз крові на наявність ВІЛ. У 90% заражених їх можна виявити через 3 місяці після інфікування, а в 10% – у пізніші терміни.

Шляхи інфікування СНІДом:

– Джерелом інфекції може бути лише людина, хвора на СНІД, чи вірусоносій (людина з ВІЛ-інфекцією в організмі за відсутності ознак захворювання). Шляхи інфікування: статевий контакт із зараженою лю­диною, переливання інфікованої крові донора, пересадка його органів і тканин; від зараженої матері – до плоду (дитини) під час вагітності, пологів чи годування грудним молоком; порушення цілісності шкіри або слизових оболонок інфікованим інструментарієм (ін’єкції, татуювання, проколювання вух).

Тому захворювання СНІДом можуть передаватися через: кров, сперму, піхвові виділення, грудне молоко, забруднені кров’ю голки шприців, ножиці та інші колючі або ріжучі інструменти.

Групи ризику при інфікуванні ВІЛ-інфекціями.

В Україні домінуючий шлях поширення вірусу СНІДу – інфекційний. Він спостерігається серед споживачів наркотиків.

Наркотизація зачепила практично всі регіони України. Понад 25% наркоманів вживають наркотики внутрішньовенно, тобто належать до групи підвищеного ризику. Щорічно виявляють і беруть на облік понад 10 тис. наркоманів.

Група 5 (бузкова)

Засоби профілактики СНІДу.

Засоби профілактики ВІЛ-інфекції:

А) дотримання норм безпечного сексу: статеве утримання (до вступу в шлюб), моногамія, дошлюбне життя лише з одним надійним статевим партнером, відсутність факторів ризику в статевій поведінці (інтимні контакти з випадковими особами чи з представниками групи підвище­ного ризику – з гомо – та бісексуалами, повіями, наркоманами, участь у груповому сексі) – гарантія від ураження ВІЛ-інфекцією статевим шляхом. Найнадійнішим індивідуальним засобом захисту від СНІДу при статевих контактах є презерватив (кондом);

Б) уникнення шкідливих для здоров’я звичок, зокрема, вживання наркотиків, користування чужими предметами та речами, що можуть викликати поранення шкіри; використання при ін’єкції лише одно­разових шприців та голок; проведення будь-яких косметичних мані­пуляцій лише в спеціальних установах – усе це захищає від ураження ВІЛ-інфекцією.

За даними МВС загальна кількість ВІЛ-інфікованих складає більше 65 тис. чол. Серед ВІЛ-інфікованих в Україні є левова частка нарко­манів.

Другим за значенням у розповсюдженні ВІЛ-інфекції є статевий шлях, який до 1995 р. був у країні домінуючим (до 70% випадків зараження). Ризик передачі інфекції дитині внутрішньоутробно досить значний; у розвинутих країнах він коливається в межах 13-25%, а у країнах, що розвиваються, – 25-44%. З появою азидотимідину (АЗТ) ймовірність передачі ВІЛ дитині можна зменшити майже на 70%, якщо майбутня мати під час вагітності буде регулярно приймати цей препарат.

Задумайтесь!!!

Статистика

Починаючи з 1998 року, в Україні збільшується кількість ВІЛ – інфікованих. За даними Українського центру профілактики і бо­ротьби зі СНІДом, у державі офіційно зареєстровано 3600 випадків ВІЛ-інфікування. А за даними серологічного моніторингу, виявлено 64 218 випадків зразків крові з позитивною ВІЛ-реакцією. Україна займає перше місце в Європі за кількістю ВІЛ-інфікованої молоді – юнаків та дівчат віком 15-24 років. За даними ЮНІСЕФ, у нашій країні відсоток ВІЛ-інфекції становить серед юнаків – 1,3, серед дівчат – 0.8.

Відомі люди, хворі на СНІД

Серед людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією чимало відо­мих усьому світові талантів. Це П. І. Чайковський, Оскар Вайльд, Жан Маре, Рудольф Нурієв, Мартіна Навратилова, Елтон Джон та ін.

Елтон Джон на вшанування пам’яті про свого померлого від СНІДу друга організував Фонд боротьби зі СНІДом. (Звучить музика Фреді Меркюрі). На знак пам’яті про легендарного рок-виконавця фани орга­нізували Всесвітній фонд боротьби зі СНІДом. Наші українські співаки також об’єднались проти СНІДу і 1 грудня 2000 року презентували новий проект “Зірки проти СНІДу” та заспівали пісню “Життя двічі не дається” трьома мовами: українською, російською та французькою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


Венеричні хвороби людини. СНІД - Плани-конспекти уроків по біології


Венеричні хвороби людини. СНІД