ВІЧНИЙ ВОГОНЬ

Культурологічний словник

ВІЧНИЙ ВОГОНЬ – символ пошани; довір’я, багатства; очищення та вшанування пам’яті загиблих воїнів; безсмертя, пам’яті, вдячності. В уяві первісних людей – це стихія, що світить і гріє, підтримує життя, відганяє хижаків, усе нищить і спопеляє. Вогонь став Богом, і йому почали поклонятися і обожнювати в різних країнах, зокрема у слов’янських. В. в. вважався вічно живою, вічно голодною і очищувальною силою. За народними повір’ями, це багатство не можна було віддавати з дому, щоб не зубожіти.

У IX-X ст. у слов’ян існував звичай спалювання померлих. В. в. очищав грішних покійників і переносив їх у рай невразливими для злих сил. Серед українців побутувало повір’я, що Святий Огонь Бог дав Іллі-пророку, а він передав його людям. У XX ст. вічний вогонь біля величних монументів загиблим воїнам символізує вдячну пам’ять нащадків.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


ВІЧНИЙ ВОГОНЬ - Культурологічний словник


ВІЧНИЙ ВОГОНЬ