ВИДИ ОЗДОБЛЕННЯ. ПІДГОТОВКА ВИРОБІВ ДО ОЗДОБЛЕННЯ

РОЗДІЛ 2 ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ ІЗ ТОНКОЛИСТОГО МЕТАЛУ ТА ДРОТУ

ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ ІЗ ТОНКОЛИСТОВОГО МЕТАЛУ ТА ДРОТУ

§ 17. ВИДИ ОЗДОБЛЕННЯ. ПІДГОТОВКА ВИРОБІВ ДО ОЗДОБЛЕННЯ

Опорні поняття: оздоблення, зачищення, шліфування, полірування, фарбування, корозія, антикорозійні покриття, техніка безпеки під час оздоблювальних робіт.

Оздоблення надає виробам з тонколистового металу та дроту красивого зовнішнього вигляду. Але разом з тим воно виконує чи не найбільш важливу роль захисту виробу від впливу зовнішнього середовища.

Цей вплив полягає в іржавінні поверхні чорного металу під дією атмосферної вологи. За допомогою оздоблювальних робіт деталі отримують високу чистоту поверхні, що збільшує їх опір зносу та іржавінню. Оздоблення включає зачищення, шліфування, полірування і фарбування.

Зачищення проводиться напилком, за допомогою якого з поверхні деталі видаляються сліди іржі, задирки і нерівності (мал. 143).

 ВИДИ ОЗДОБЛЕННЯ. ПІДГОТОВКА ВИРОБІВ ДО ОЗДОБЛЕННЯ

Мал. 143. Зачищення деталі напилком

 ВИДИ ОЗДОБЛЕННЯ. ПІДГОТОВКА ВИРОБІВ ДО ОЗДОБЛЕННЯ

Мал.

144. Шліфування деталі наждачною шкуркою

Шліфування виконують дрібнозернистою наждачною шкуркою, або шліфувальними пастами, щоб прибрати з поверхні виробу дрібні нерівності, подряпини і сліди, що залишилися від обробки напилком. Великі плоскі поверхні шліфують, тримаючи в руках наждачну шкурку (мал. 144).

Деталі з тонколистового металу і деталі невеликого розміру шліфують на аркуші наждачної шкурки, наклеєної на рівну плоску поверхню, притискаючи деталь до аркушу спеціальною колодочкою (мал. 145, а). При цьому деталь можна фіксувати на колодці за допомогою тонких цвяхів без головок, вбитих по периметру деталі, що виступають з неї лише на товщину матеріалу, з якого вона виготовлена (мал 145, б).

 ВИДИ ОЗДОБЛЕННЯ. ПІДГОТОВКА ВИРОБІВ ДО ОЗДОБЛЕННЯ

Мал. 145. Тонке шліфування наждачною шкуркою з колодочкою (а)

Та спосіб кріплення деталі на колодці (б).

Великі деталі шліфують у лещатах, обернувши дерев’яний брусок або напилок наждачною шкуркою. Деталі циліндричної форми шліфують у лещатах переміщенням оберненої навколо неї стрічки з наждачної шкурки. Деталі з дроту шліфують за допомогою шліфувальної шкурки, оберненої навколо нього шляхом здійснення зворотно-поступальних рухів.

Полірування проводиться після шліфування. Його виконують так: на поверхню наносять тонким шаром полірувальну пасту, змішану з мінеральним маслом. Переміщуючи дерев’яний брусок, обгорнутий у цупку тканину або обклеєний повстю, уздовж оброблюваної поверхні, або виконуючи кругові рухи, отримують дзеркальну поверхню.

Боротьба з корозією полягає у знятті з поверхні заготовки або готової деталі з чорного металу рудих плям чи нашарувань іржі, а також у запобіганні повторному виникненню іржавіння металу.

Під впливом повітря в разі його високої вологості метали піддаються корозії. Унаслідок цього вироби, виготовлені з них, поступово виходять з ладу. Іржа має пористу будову (наче губка), тому вона добре утримує в собі вологу, чим створює умови для проникнення корозії в більш глибокі шари металу.

Для того щоб запобігти подальшому ржавінню металу, треба попередньо зняти з його поверхні механічним способом товсті нашарування іржі. Цю операцію можна виконувати вручну за допомогою металевих щіток. Після цього на метал наносять антикорозійні покриття (від анти… – проти і корозія) – тонкошарові покриття для захисту від корозійної дії зовнішнього середовища і надання виробам декоративного вигляду.

В умовах шкільних майстерень найбільш доступними є такі види антикорозійних покриттів, як лакофарбові, та спосіб утворення на поверхні деталі оксидної плівки (воронування). Останній з названих способів потребує нагрівання сталевих деталей до достатньо високої температури (більш ніж 300 °С), у результаті чого поверхня металу набуває певного кольору (від світло-жовтого до коричневого або темно-синього – залежно від температури, до якої його було нагріто). Припинивши нагрів при досягненні бажаного кольору, деталь занурюють у масляну ванну, що закріплює отриманий колір.

Менш трудомістким та більш ефективним в умовах шкільної майстерні є спосіб покриття виробу лакофарбовими матеріалами. Підготовка поверхні металевої деталі суттєво впливає на якість антикорозійного та декоративного покриття. Після шліфування й полірування поверхні деталі її треба знежирити, оскільки, торкаючись деталі пальцями, ми переносимо на неї часточки жирових відкладень. Для знежирення деталі її треба тримати руками в робочих гумових рукавичках та промити розчином прального порошку. Промивання виконують клаптиками бавовняної тканини, зволоженими у водному розчині прального засобу.

Після знежирення поверхні деталі можна переходити до нанесення захисного покриття.

Коли металеві деталі складно звільнити від шару іржі, перед нанесенням захисного покриття та фарби використовують рідини, що називають перетворювачами іржі. Ці рідини частково розчиняють її і створюють на поверхні металу захисний шар.

У наш час уже існують антикорозійні матеріали, які поєднують у собі якості перетворювача іржі, грунтовки та фарби. їх називають емаль-грунтом “Три в одному”. Одношарове покриття такою фарбою поєднує в собі якості перетворювача іржі, грунтовки та емалі. Такі фарби в широкому асортименті можна знайти на полицях магазинів будівельних матеріалів. Найбільш поширеними є антикорозійна емаль “Три в одному Kompozit”, емаль-грунт “Хамерайт”, та емаль “ПФ-012 Р”. Усі названі фарби можна наносити безпосередньо на деталі, укриті

Тонким шаром іржі (нашарування іржі треба знімати механічним способом).

Такі кольорові метали, як алюміній та його сплави, є корозійностійкими саме за рахунок утворення на їх поверхні тонкої окисної плівки, яка надалі захищає метал під собою. У цьому можна впевнитись, узявши нефарбовану заготовку з алюмінію зі світло-сірим кольором поверхні. Зробивши на цій поверхні подряпини будь-яким різальним інструментом (напилок, рисувалка, шліфувальна шкурка), можна побачити, який блискучо-сріблястий колір мають ці подряпини, хоча вже через кілька днів сліди механічної обробки набудуть такого самого сіруватого кольору, як і необроблена поверхня.

У промисловості широко застосовують покриття поверхні виробів різними металами – оловом (лудіння), цинком, нікелем і хромом, а також хімічні покриття – анодування, оксидування тощо. Одним із найпоширеніших способів обробки металевих виробів є фарбування поверхні лаками і фарбами. Якість лакофарбових покриттів багато в чому залежить від якості підготовки поверхні під фарбування.

Підготовка металевих поверхонь під фарбування включає такі операції:

1. Зачищення поверхні ви робу від бруду, іржі та її знежирення.

2. Грунтування, тобто нанесення шару грунту на поверхню виробу для кращого зчеплення лакофарбових покриттів з металом.

3. Шпаклювання, тобто заповнення дрібних подряпин, раковин, вм’ятин, а також швів і стиків на поверхні, що фарбується. Прийоми фарбування металевих виробів фарбами, лаками й емалями такі самі, якими користуються під час фарбування деревини.

Під час фарбування металевих поверхонь треба:

1. Перед фарбуванням ретельно розмішати фарби й емалі дерев’яною лопаткою.

2. Наносити олійні фарби, лаки та емалі на поверхню за допомогою щетинних щіток.

3. Наносити фарбу тонким шаром, оскільки чим тонший шар, тим він міцніший.

4. Ретельно розтирати фарбу пензлем на поверхні, що фарбується, спочатку в одному напрямі, а потім в іншому – перпендикулярному першому.

Правила безпечної праці під час фарбувальних робіт

1. Під час приготування фарби і фарбування треба дотримуватися правил протипожежної безпеки.

2. Не можна залишати в приміщенні промаслені ганчірки і дрантя через можливість їх самозаймання.

3. Під час фарбування треба своєчасно провітрювати приміщення.

4. Працювати в захисному спецодязі та в робочих рукавичках.

5. Фарбувальні роботи виконувати у витяжній шафі.

Цікаво знати

На Землі за рік корозією знищується близько мільйона тонн чорних металів. Якщо автомобільний кузов не захищено від корозії, то за рік, у результаті корозії сталевих деталей, він може втрачати до 10 кг маси.

У перекладі з латини слово “корозія” означає роз’їдання, руйнування, а “декорувати” означає – “прикрашати”.

Чи добре засвоїли?

1. Які види оздоблення ви знаєте?

2. Яким інструментом зачищають поверхні?

3. Як підготувати поверхню металу для нанесення антикорозійних покриттів?

4. У якій послідовності наносять антикорозійні покриття за традиційною технологією?

5. Які сучасні антикорозійні матеріали використовують для захисту чорних металів та яка особливість їх використання?

6. Назвіть основні положення правил безпеки під час фарбування.




ВИДИ ОЗДОБЛЕННЯ. ПІДГОТОВКА ВИРОБІВ ДО ОЗДОБЛЕННЯ