Види пам’яті. Розвиток пам’яті

РОЗДІЛ X. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ

Тема І. ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ

УРОК 93. Види пам’яті. Розвиток пам’яті

Освітня мета: закріпити знання про види пам’яті, навчитися їх розрізняти; скласти правила запам’ятовування.

Основні поняття і терміни: види пам’яті, моторна, образна, змістова, емоційна, мнемотехніка.

Структура уроку, основний зміст і методи навчання

І. Актуалізація опорних знань учнів.

Біологічний диктант.

(“+” якщо твердження правильне, “-” – якщо

хибне).

1. Пам’ять – це здатність нервової системи зберігати і відтворювати інформацію (+).

2. Короткий ряд інформації легше запам’ятати, ніж довший (+).

3. Все, що не зникає безслідно, у пам’яті зберігається у вигляді слі­дів (+).

4. Кількісні характеристики пам’яті – швидкість, точність, готов­ність (-).

5. Якісні характеристики пам’яті – обсяг, тривалість (-).

6. Сенсорна пам’ять – це збереження інформації на час, потрібний для виконання завдання (+).

7. Тривале

збереження знань, образів – короткочасна пам’ять (-).

8. Закріплення в пам’яті певних знань – це запам’ятовування (+).

9. Запам’ятовування пов’язане зі свідомим запам’ятовуванням – це довільне (+).

10. Події, що відбулися в дитинстві під впливом сильних емоцій – це сенсорна пам’ять (-).

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Завдання учням: прочитайте текст підручника і заповніть схему “Види пам’яті”, вказавши, що є об’єктом запам’ятовування.

 Види памяті. Розвиток памяті

В 70-ті роки вчені, що працювали над створенням штучного інтелекту, стали розрізняти пам’ять: процедурну і декларативну.

Процедурна пам’ять – це пам’ять на дії. Вона представлена мотор­ними навичками. Може здійснюватися без усвідомлення.

Декларативна пам’ять – це процес запам’ятовування об’єктів подій, епізодів. Це пам’ять на обличчя, місце дії, предмети. Вона є свідомою. Минає швидко після першого “уроку”. З допомогою декларативної пам’яті ми розрізняємо знайомі і незнайомі події.

Процедурна пам’ять тече поволі, вимагає повторення, дозволяє збе­рігати інформацію про причинно-наслідкові дії.

2. Розвиток пам’яті. Механізми збереження інформації. (Розповідь вчителя).

Мальовничо описаний англійським фізіологом Греєм В. Уотером: “Це не річ, а процес, не копійка, що лежить на столі, а свічка, що го­рить на вівтарі”.

Для того, щоб пам’ятати вивчену інформацію, недостатньо мати добру пам’ять, необхідно постійно працювати над її поліпшенням.

Щорічно у Лондоні відбувається чемпіонат світу з механічного запам’ятовування. У ньому беруть участь різні люди. Після закінчення змагань чемпіон характеризує особливості своєї пам’яті з прийомами тренування пам’яті.

Мнемотехніка займається удосконаленням техніки запам’ятовування і тренування пам’яті.

Складаємо разом поради для успішного запам’ятовування.

А) Наявність інтересу до того, що запам’ятовуєш, і уваги в процесі засвоєння і відтворення матеріалу.

Б) Почуття, такі як радість, гнів, сум, впливають краще на запам’я­товування, ніж байдужість.

В) Потрібно розуміти те, що запам’ятовуєш.

Г) Важливо поставити мету для того, щоб краще засвоїти.

Д) Поєднувати запам’ятовування з мисленням.

Ж) Наявність знань з того навчального предмету, з якого засвоюється матеріал, сприяє запам’ятовуванню.

З) Пам’ятай: запам’ятовування – це праця нелегка.

Е) Використовуй штучні прийоми мнемотехніки зрідка.

Львівського лікаря Андрія Слюсарчука усі знають як рекордсмена із запам’ятовування інформації. Він за 10 днів запам’ятав число значенням в 500 тисяч знаків. Зі слів лікаря, на запам’ятовування 752 сторінок “Ві­йни і миру” Л. Толстого знадобилося не більше 6 годин, а щоб повністю вивчити мову – 25 днів.

Для кращого запам’ятовування колись давньогрецький учений Сионід описав такий мнемотехнічний прийом: якщо слід утримати в пам’яті багато різних відомостей, достатньо подумки уявити місто, вулицю міста, будинки на вулицях, кімнати в будинках. У кожній кімнаті зберігається своя інформація.

III. Закріплення знань учнів.

1. Рольова гра “На прийомі в психоаналітика”.

Завдання: визначити, який вид пам’яті є у пацієнтів.

Запитання до психоаналітика.

А) Актриса викликає в себе сльози, пригадуючи сумний випадок із життя для того, щоб зіграти нещастя в театрі. (Емоційна).

Б) Академік Іоффе з пам’яті користувався таблицею логарифмів. (На числа).

В) Бетховен (глухий), писав свої музичні твори. (Образно-слухова).

Г) М. Некрасов добре пам’ятав усі свої 2 тис. віршів. (Логічно-змістова).

2. Вісім законів пам’яті. (Розповідь вчителя).

Закон осмислення – найпростіший, проте найважливіший. “Люди так погано запам’ятовують прочитане тому, що вони надто мало думають самі”, – вважав німецький письменник Георг Ліхтенберг. Чим глибше осмислюємо запам’ятовуване, тим міцніше, легше і докладніше воно зберігається в пам’яті.

Закон інтересу. “Щоб перетравити знання, потрібно проковтнути їх з апетитом”, – писав Анатоль Франс. Цікаве, “апетитне” запам’ятовується легко, бо ми не витрачаємо на це спеціальних зусиль – працює мимо­вільне запам’ятовування.

Закон попередніх знань. Чим більше у вас знань з певної теми, тим легше запам’ятовується все нове. Кожен, мабуть, помічав за собою: береш в руки книжку, яку читав колись давно, а читаєш її, як уперше. Отже, першого разу не вистачало досвіду та інформації з цієї теми, а тепер знання нагромадилися.

Закон готовності до запам’ятовування. До запам’ятовування якої ін­формації ви готуєтеся – таку і одержите з тексту. Те саме стосується і на­станови на час. Запам’ятовуючи надовго, ви запам’ятаєте цю інформацію в будь-якому випадку краще, ніж запам’ятовуючи на короткий час.

Закон асоціацій описав ще в IV ст. Аристотель. Уявлення, що ви­никають одночасно, викликають одне одного з пам’яті асоціативно. Наприклад, інтер’єр кімнати викликає спогади про події, які в ній відбулися.

Закон послідовностей. Алфавіт легко вимовити у звичному порядку і важко в протилежному. Поняття, завчені одне за одним, під час при­гадування викликають одне одного за порядком.

Закон сильних вражень. Чим більше вражень від запам’ятовуваного, тим яскравіший образ. Звідси завдання – усіма засобами посилювати перше враження від запам’ятовуваного.

Закон гальмування. Усяке наступне запам’ятовування гальмує попере­днє. Завчена інформація повинна “відстоятися”, перш ніж ви зможете братися за іншу. Кращий спосіб забути тільки-но запам’ятоване – від­разу запам’ятати подібний матеріал. Звідси рекомендації: не вчіть фізику після математики, літературу після історії, вірші вчіть перед сном.

IV. Домашнє завдання.

Вивчити відповідну тему із підручника.




Види пам’яті. Розвиток пам’яті