Розділ 15
ПОХОДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ
§ 41. Відображення матеріального й духовного життя у фразеології
Матеріальне й духовне життя народу становлять невичерпне джерело фразеотворення й водночас є екстралінгвістичним тлом, на якому об’ємніше проступають і мовні цінності. Стійкі вислови, лаконічно й образно передаючи “великі мислені маси” (О. Потебня), створюють фразеологічну картину світу. В останній завжди залишаються певні лакуни, проте окремі сфери щільно заповнені фразеологічними відшаруваннями й
9. Тіло людини, його частини (соматизми): Легкий на руку, розв’язати руки, викинути з голови, голову прихилити, гостре око, випікати очі, водити за ніс, клювати носом, вуха в’януть, і за вухом не свербить, поки б’ється серце, до самого серця, налягати на ноги, нога людська не ступала, ховатися за чужу спину, не розгинаючи спини, держати язик за зубами, крізь зуби.
10. Сфера первісного функціонування (Прясти на тонку, триматися на ниточці, зав’язати вузол, три чисниці до смерті – ткацьке й прядильне ремесло). Периферійними, вузьковживаними,
11. Історичні події, факти життя: Мамаєве побоїще, як Мамай пройшов, добувся як під Очаковим, вольний козак, мов підступна орда, заголити в солдати, брати під аршин, заливати за шкуру сала, шпильки заганяти, прикувати до ганебного стовпа, брехати як на палиці.
12. Рослинний світ: Обібрати як липку, тремтіти як осичина, у три березини потягати, хоч трава не рости. У мові наших прадідів, зауважує С. Караванський, широко вживалися рослинні звороти Дати гарбуза, втерти маку, дати бобу, кришити на капусту. Понюхайте перець – чи не чхатимете до сліз? Чи не пообпікаєте собі язик і ясна? Звідси – Дати перцю, скуштувати перцю.
13. Соціальні відносини: нам батьківщини не ділити, відрізаний окраєць від хліба, (невістка) Чужа кістка, кланятися в ноги (кому), Гнути спину (перед ким), Ламати шапку, м’яти шапку, жити на віру, загребти як собаку, замилювати очі, велике цабе, собак дражнити, як на сповіді, ні роду ні племені, за старшого, куди пошлють, високі пороги (в кого), Під аршин ставати.
14. Жести і міміка людини на означення емоцій, її стану (“суміщені омоніми”): дивитися з-під лоба, наморщити лоба, пускати очі під лоб, чухати лоб; і бровою не моргнути, зсунути брови; кров ударила до лиця, з кам’яним лицем; повернутися спиною, показати спину; тупотіти ногами (на кого); Рукою махнути (на кого, що), Подати руку, не подати руки, підняти руку (на кого); скреготати зубами; світити очима; опустити голову.
15. Небесні світила, явища природи: Від зорі до зорі, ні світ ні зоря, до зірок, як зірок на небі, місце під сонцем, сонця не бачити, чорні хмари збираються (над ким), Наганяти холоду (на кого), обдало холодом (кого), з-під дощу та під ринву, пустити за вітром, вітром підбитий, до білого снігу, до глибокого снігу.
16. Одиниці часу, виміру: Треті півні, до третіх півнів, на зорі, до світанку, на палець, від горшка два вершка, як палицею кинути, рукою подати, на гарматний постріл, як з лука стрелити, два рази ступнути, на заячий скік, знати почому корець лиха, пор. різні виміри віку, часу, відображені в малих жанрах (Не до Петра, а до Різдва (кому) “хто-небудь похилого віку”, У Голодну кутю), На Семена горобці збираються в табунці, На Теплого Олекси щука – риба лід розбиває, На Петра Вериги розбиваються криги, гуц. По косарьих (від народного Косарі – “Оріон”, власне, “пояс Оріона”); пор. ще залучення місцевих орієнтирів: “Поліщук говорить: піднявся, коли Косар стоїть навпроти Федорової стодоли” .
9. Духовна культура: Перековувати мечі па орала, заучувати аз та буки, читати глаголи, виписувати мисліте, від дошки до дошки (від палітурки до палітурки), ні на йоту, стояти фертом, свинська конституція, досвітні вогні, тіні забутих предків, ученому і книги в руки, випускати в ефір.
16. Звичаї, обряди, вірування, замовляння, ворожіння: Дати пам’яткового, брати рушники, засипати старостів, пришивати квітку, покуштувати гарбуза, зав’язати дорогу, бодай їх слід запав, народитися в сорочці, підкова на щастя; діал. Тот, з ріжками, той, що греблі рве “чорт”, Віддати чортові (дідькові) Душу, лелека приніс (кого) “про народження дитини”.
16. Традиційні вітання чи побажання: Хліб та (і) сіль!, Боже поможи!, Ні пуху ні пера!, З роси та з води!
(2 votes, average: 4,50 out of 5)