ВИДОУТВОРЕННЯ

Біологія – універсальний довідник

ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ

ЕВОЛЮЦІЯ. ЕВОЛЮЦІЙНЕ ВЧЕННЯ

ВИДОУТВОРЕННЯ

Мікроеволюція – еволюційний процес, що проходить в межах виду і веде до його зміни і виникнення нового виду. Процес видоутворення починається в популяціях, тому популяція є елементарною еволюційною ланкою.

В ідеальних популяціях діє закон Харді-Вайнберга – закон генетичної рівноваги, за яким співвідношення частот зустріваності домінантного і рецесивного генів залишається незмінним із покоління в покоління. Ідеальна

популяція відповідає наступним вимогам: а) необмежено великий розмір популяції; б) вільне схрещування особин – панміксія; в) відсутність мутаційного процесу і добору; г) відсутність міграції особин – ізоляція популяції.

У популяціях частоти зустріваності генів А і а відповідають формулі р+q=1, де р – частота зустрічальності гена А; q – частота зустрічальності гена а. В ідеальній популяції частоти зустрічальності генотипових комбінацій АА : Аа : аа залишаються незмінними і відповідають формулі:

 ВИДОУТВОРЕННЯ

Однак у реальних популяціях умови ідеальної популяції не виконуються.

С. С. Четвериков відкрив, що мутаційний процес у популяціях проходить постійно, але мутації в основному рецесивні і приховані в гетерозиготах. При зовнішній фенотиповій однорідності спостерігається генотипова неоднорідність популяції. С. С. Четвериков зробив висновок про насиченість мутаціями природних популяцій, що є прихованим резервом спадкової мінливості і призводить до порушення генетичної рівноваги. Випадкова ненаправлена зміна частот алелей у популяції одержала назву дрейфу генів.

У природних умовах спостерігається періодичне коливання чисельності особин, що пов’язане із сезонними явищами, кліматичними змінами, стихійними лихами і т. д. Коливання чисельності особин у популяції називається популяційними хвилями. їх вперше виявив С. С. Четвериков. Популяційні хвилі – одна з причин дрейфу генів, що викликає наступні явища: зростання генетичної однорідності (гомозиготності) популяції; концентрацію рідкісних алелей; збереження алелей, що знижують життєздатність особин; зміна генофонду в різних популяціях. Усі ці явища ведуть до еволюційних перетворень генетичної структури популяції, а надалі і до зміни виду.

Способи видоутворення.

Важливим чинником еволюції є ізоляція, що призводить до розходження ознак в межах одного виду і запобігає схрещуванню особин.

Ізоляція може бути географічною та екологічною, а тому виділяють два способи видоутворення.

Географічне видоутворення – нові форми організмів виникають як результат розриву ареалу і просторової ізоляції. У кожній ізольованій популяції внаслідок дрейфу генів і добору змінюється генофонд. Далі наступає репродуктивна ізоляція, що веде до утворення нових видів.

Причинами розриву ареалу можуть бути гірські процеси, льодовики, утворення рік та інші геологічні процеси. Наприклад, різні види модрин, сосон, австралійських папуг утворилися в результаті розриву ареалу.

Екологічне видоутворення – спосіб видоутворення, при якому нові форми займають різні екологічні ніші в межах одного ареалу. Ізоляція відбувається внаслідок невідповідності часу і місця схрещування, поведінки тварин, пристосування до різних способів запилення у рослин, споживання різної їжі і т. д. Наприклад, види севанської форелі мають різні місця нересту, різні види жовтецю пристосовані до життя в різних умовах.

Географічне й екологічне видоутворення відбувається за схемою:

Відокремлення популяції → нагромадження мутацій → ізоляція → дивергенція ознак → утворення підвиду → репродуктивна ізоляція → утворення виду.

Ці процеси дуже тривалі в часі. Рушійною силою видоутворення є рушійний і дизруптивний природний добір.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


ВИДОУТВОРЕННЯ - Довідник з біології


ВИДОУТВОРЕННЯ