ЄВРОПА ВІЗАНТІЯ АРАБСЬКИЙ СВІТ
§ 12. Європа ІХ – ХІ ст. походи норманів
3. Виникнення скандинавських держав
Основу економічного й політичного життя Скандинавії в добу вікінгів становили вільні люди – бонди. Вони мали власне господарство, користувалися правом носити зброю та звертатися в судові органи. Це були землероби, скотарі, мисливці й рибалки. Усі вони вважалися рівними між собою, але часто їхні права залежали від давності роду та кількості землі чи худоби, якою володіли. Землю не можна було продати або купити. Вона переходила
До вільних людей у скандинавському суспільстві належали також торговці й ремісники. Серед ремісників особливо шанували ковалів, столярів і теслярів, бо вони створювали найнеобхідніші речі для норманів – зброю і кораблі. Загарбницькі походи сприяли зростанню могутності знаті, яка зосереджувала у своїх руках землю, худобу, торгівлю та рабів. Рабами ставали полонені, а також колишні
Усі життєвоважливі питання населення Скандинавії вирішувало на зборах, які називалися тинг. Вони відбувалися 1-2 рази на місяць і збиралися на них передусім звичайні господарі-бонди.
В епоху вікінгів у Скандинавії окреслюються ознаки державної влади й утворюються три королівства – Данія, Норвегія та Швеція. Держава на землях данів утвердилася за правління короля Гаральда Синьозубого (940-986). На початку XI ст. в основному було завершено об’єднання Норвегії. Остаточне оформлення Швеції в єдину державу припало на період правління короля Улава Скотконунга (995-1022).
У завойованій вікінгами Ісландії знать зуміла зберегти свою незалежність. Саме з-поміж родової знаті обиралися старійшини – годі, які водночас були жрецями та суддями. Верховним органом правління в Ісландії були народні збори – альтинг, де приймалися закони й вершився суд. Зборами керував “законопромовець” – всеісландський старійшина, який обирався на три роки.