Виробнича функція Кобба-Дугласа

Виробнича функція Кобба-Дугласа – макроекономічна модель економіки, яка розкриває функціональну залежність обсягів виробництва від засобів виробництва і праці. Розроблена 1928 американськими вченими П. Дугласом (економіст) та Ч. Коббом (математик) для обробної промисловості США. Методологічною основою моделі стали положення про наявність фізичної продуктивності засобів виробництва (або капіталу, за термінологією західних учених) і про участь у виробництві лише двох факторів (капіталу та праці), а також наявність вільної конкуренції. Ця

функція мала такий вигляд: У = АКаLB де У – обсяг продукції, К – витрати капіталу, і. – витрати праці, а і B – відповідно коефіцієнти еластичності капіталу і праці, тобто на скільки відсотків збільшиться продукція, якщо на 1% зростає кількість капіталу або праці, причому величина одного фактора залишається незмінною. Основні недоліки В. ф. К, – Д.: абстрагування від інших факторів, зокрема від науково-технічного прогресу (внаслідок чого модель має статичний характер), приписування засобам виробництва
ролі самостійного фактора, наділення їх фізичною продуктивністю, ігнорування монополістичної конкуренції та ін. На відміну від В. ф. К. – Д., функція, що враховує вплив технічного прогресу на обсяги створюваної продукції, має вигляд: Y= АКaLB, де еrt – фактор, що відображає вплив технічного прогресу та інших факторів на обсяги виробництва. Спираючись на цю модель, голландський економіст Я. Тінберген досліджував вплив трьох факторів (праці, капіталу й технічного прогресу) на обсяги виробництва в Німеччині, Великобританії, США впродовж 1870-1914. При цьому він виходив з оцінок частки праці й капіталу у збільшенні обсягів виробництва (в т. ч. у національному доході), отриманих П. Дугласом і Ч. Коббом, відповідно 3/4 і 1/4. Згідно з висновками Тінбергена, в Німеччині збільшення витрат праці й капіталу забезпечили 60% зростання національного доходу, 40% технічного прогресу; у Великобританії відповідно 80 і 20; у США – 73 і 27%. Найповніше виробнича функція в західній економічній літературі розроблена американськими економістами Р. Солоу і Е. Денісоном. Проте в них не враховується якість праці, а вклад найманої праці у створення національного доходу оцінюється лише на основі їх частки доходів у чистому продукті та ін. (див. Моделі економічного зростання неокласичні).




Виробнича функція Кобба-Дугласа