Виробничі фонди сільського господарства

Виробничі фонди сільського господарства – засоби виробництва, виражені у грошовій формі, які використовуються в сільському господарстві. Залежно від сфери використання основні виробничі фонди поділяються на фонди сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. До перших належать засоби виробництва, які безпосередньо використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції. За своїм матеріально-речовим складом В. ф. с. г. – це сільськогосподарські машини (трактори, комбайни, сівалки тощо), а також інструменти

та інвентар тривалого користування, транспортні засоби, робоча й продуктивна худоба, багаторічні насадження. Загальна вартість основних В. ф. с. г. 1990 становила 78 млрд. крб., 2001 – 86, 2003 – 80 млрд. грн. (з урахуванням мисливства). Загальним предметом і засобом праці в сільському господарстві є земля. Але в Україні не було зроблено її вартісної оцінки, і тому вона не входить до основних В. ф. с. г. Ефективність використання цих фондів визначається показниками фондовіддачі та фондомісткості. За натурально-речовою
формою оборотні В. ф. с. г. – це насіння, корми, пальне, мастила, електроенергія, запасні частини до машин, молодняк худоби, а також худоба на відгодівлі й добрива (органічні та мінеральні), хоч їх вплив на врожайність триває багато років. До оборотних В. ф. с. г. відносять також незавершене виробництво (витрати на посіви озимих культур, обсяг зяблевої оранки під зернові тощо) і майбутні видатки і фонди обігу – готова до реалізації товарна продукція, грошові кошти для оплати праці або закупівлі необхідних засобів виробництва та інших платежів. Між усіма видами В. ф. с. г. має бути оптимальне співвідношення. У 90-х XX ст.- на початку XXI ст. В. ф. с. г. були значною мірою зруйновані (внаслідок тотальної приватизації), техніко – технологічно деградувало сільське господарство.




Виробничі фонди сільського господарства