Виробничі відносини

Виробничі відносини – відносини між людьми, які виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. У цій категорії поняття “відносини” запозичене з філософії, а його зміст розкрив ще Арістотель передусім через властивості, завдяки яким відбувається взаємодія предметів та явищ між собою. Так, працівник, позбавлений засобів виробництва, лише у відношенні до капіталіста набуває суспільної форми найманого працівника. Першу спробу виділити В. в., на відміну від продуктивних сил суспільства,

і розглядати їх як предмет політичної економії зробив Д. Рікардо. Проте він обмежив В. в. лише відносинами розподілу, Маркс виводив категорію В. в. з потреб суспільного виробництва й обміну. Водночас він називав ці суспільні зв’язки і відносини людей не лише “В. в.”, а й “економічні відносини”. Відмінності між категоріями “В. в.” та “економічні відносини” Маркс не окреслив. Найчастіше він ототожнював їх. Крім того, вживав терміни “специфічна суспільна форма”, “суспільно-економічна форма” та ін. Він також констатує зв’язок багатьох економічних категорій, передусім
капіталу. Енгельс уперше розкрив зміст категорії “економічні відносини”, який значною мірою не збігається зі змістом категорії “В. в.” (див. Економічні відносини). З теоретико-методологічного погляду для визначення предмета політичної економії доцільнішою є категорія “В. в.” з наступним виокремленням у них відносин економічної власності (див. Власність економічна). Це зумовлено тим, що поняття “суспільні відносини” надзвичайно містке. Воно походить від загально-соціологічного поняття “суспільство” і тому охоплює всі відносини, які виникають у суспільстві: економічні, соціальні, політичні, правові, національні, культурні, духовні, психологічні, ідеологічні та ін. Певною мірою безпосередньо або опосередковано підсистема суспільних відносин пов’язана зі спільною діяльністю людей щодо створення матеріальних (а в наш час і нематеріальних) благ. Категорія В. в. допомагає розкрити діалектику взаємодії двох сторін суспільного способу виробництва; виділити в системі суспільних відносин певну підсистему, пов’язану лише з матеріальними відносинами людей у різних сферах суспільного відтворення; з’ясувати суспільні відносини між людьми, насамперед у виробництві та ін. Недоцільність її використання багатьма економістами можна пояснити небажанням досліджувати історично перехідний характер капіталістичного способу виробництва (оскільки В. в. при капіталізмі, а отже, відносини капіталістичної власності не вічні), незнанням діалектичного методу дослідження (зокрема, принципу суперечності), сутності економічної системи та іншими причинами. Евристична цінність цієї категорії має певні межі. Так, при з’ясуванні еволюції В. в. під впливом розвитку продуктивних сил доцільніше вживати категорії різних типів і форм економічної власності. Вживання категорії “В. в.” утруднює в цьому разі дослідження такої еволюції тощо. Тому її необхідно вживати в єдності з певною сукупністю споріднених категорій, виділяючи при цьому їх спільні риси та відмінності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


Виробничі відносини - Економічний словник


Виробничі відносини