Виховання політичне

Політологічний словник

Виховання політичне – систематичний цілеспрямований вплив на свідомість, волю і поведінку людей з метою сформувати їх політичну позицію, ідеали, цілі. Процес В. п. спрямований на формування суспільної і групової свідомості, самосвідомості окремої особистості. Здійснюється з метою підготовки громадянина до активного суспільного життя, формування переконань та норм поведінки, які відповідають ідеям та інтересам, що панують у суспільстві або окремих верствах, а також виховання в нього дієвої позиції щодо окремих

явищ політичного життя суспільства загалом. Мета, зміст і організація В. п. визначаються характером політичної системи суспільства і слугують інтересам її збереження і розвитку. Здійснюється, як правило, воно через поширення прийнятого в певній політичній системі типу політичної культури.

В. п. містить два основні компоненти – раціональний (поширення необхідної політичної інформації) та емоційний (вироблення всієї сукупності політичних відносин). Обидва зазначені компоненти завжди перебувають у тісному зв’язку з конкретною політичною системою. В Україні з переходом до нової системи суспільно-політичних

цінностей практичне втілення нових ідей виховання передбачає докорінне оновлення змісту, форм і методів вивчення соціально-гуманітарних дисциплін на основі фундаментальної перепідготовки викладачів; створення необхідних структур для безперервної підготовки відповідних фахівців; утвердження в суспільстві політичних знань шляхом широкого політичного просвітництва і соціалізації особистості (вивчення норм цивілізованої політичної поведінки, культури соціальних і міжнародних відносин, політичних технологій, правового статусу особистості, механізму взаємовідносин між державами, партіями, суспільними структурами, виховання здатності до участі у політичному житті); створення і розвиток державної системи політичної освіти з ефективним використанням потенціалу політичної науки, яка базувалася б на фундаментальних цінностях, демократичній культурі, на ідеях свободи, соціальної справедливості та громадянського миру, поважання прав людини й законів держави.

Методи В. п. поділяються на прямі (переконання, примус, повчання, наслідування) і непрямі (використання політичних символів та ритуалів, стимулювання нормативної поведінки та ін.). Засоби В. п. різноманітні й передбачають індивідуальний і колективний рівень. Необхідність забезпечення в Україні регульованого переходу до нового суспільного порядку і нового характеру взаємовідносин держави та громадянина диктує потребу засвоєння з раннього віку знань про символіку української держави (прапор, герб, гімн), про історію країни з найдавніших часів, про принципи сучасного ефективного державного устрою, суть політичної влади й політичних режимів, виборчих і партійних систем. Усе це покликане сформувати у молодого покоління національний патріотизм, політичну толерантність, свідому оцінку політичних ідей, ідеалів, політичної інформації, які функціонують у суспільстві.

В. п. має державний і недержавний (сім’я, школа, громадські організації тощо) характер. Основним критерієм ефективності системи В. п. є політична поведінка соціальних груп і окремих громадян.

М. Михальченко


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Виховання політичне - Довідник з політології


Виховання політичне