Власність на засоби виробництва

Власність на засоби виробництва – привласнення різними суб’єктами власності (індивідом, юридичною особою, державою та ін.) засобів виробництва в усіх сферах суспільного відтворення та виробничі відносини, які при цьому виникають. У безпосередньому виробництві В. на з. в. за капіталізму здійснюється в процесі праці й виражається в таких категоріях, як вартість, постійний капітал, основний капітал, технологічне підкорення праці капіталом, органічна будова капіталу та ін.; у сфері обміну – через механізм цін на засоби та предмети праці

у сфері оптової та роздрібної торгівлі. Тому основними категоріями, в яких виражається цей процес, є оптова ціна підприємства, оптова ціна промисловості, роздрібна ціна, податок на додану вартість тощо. У сфері розподілу В. на з. в. здійснюється через надання податкових пільг, кредитів, лізинг тощо. У сфері споживання (в даному разі виробничого) привласнення засобів виробництва виражається в таких категоріях, як робочий час, фонд амортизації, фізичне та моральне зношування тощо. Тому В. на з. в. щодо системного
підходу є не окремим виробничим відношенням (навіть якщо його називати основним), а певною підсистемою таких відношень. Основним виробничим відношенням є В. на з. в. лише у сфері безпосереднього виробництва. Основними типами В. на з. в. є приватне, колективне, державне, інтегроване.




Власність на засоби виробництва