ВОЛЯ

Культурологічний словник

ВОЛЯ – здатність людини мобілізовувати і цілеспрямовувати свої психічні та фізичні сили на розв’язання завдань, що постають перед її діяльністю і вимагають свідомого подолання суб’єктивних і об’єктивних труднощів та перешкод; одна із сутнісних сил людини. Формується насамперед як здатність переборювати свої особисті суб’єктивні жадання і підпорядковувати свою діяльність суспільно заданим, контрольованим розумом цілям. У цьому значенні В. забезпечує владу людини над собою, над своїми чуттєвими

потягами. Властивості вольової людини – цілеспрямованість, витримка, наполегливість, рішучість, сміливість тощо. Відсутність В. перетворює людину на примхливого раба власних потягів і жадань, на свавільного егоїстичного індивіда. Через В. розв’язуються суперечності між людиною як суб’єктом діяльності, що має індивідуальні часоплинні інтереси, потреби і здатності, і суспільно заданими формами діяльності, які для своєї реалізації вимагають подолання суб’єктивної сваволі, оволодіння суспільно-усталеним, об’єктивно-необхідним. Високий моральний розвиток особистості – найважливіша й необхідна умова виховання В. і основний шлях її виховання.




ВОЛЯ