3. 1. Мова – не обгортка для думок і речей, а душа народу. 2. Рідне слово, покликане служити порозумінню, злагоді, об’єднанню української людності. 3. З мовою пов’язане не тільки минуле, а й майбутнє народу, повага до нього в світі. 4. Рідна мова – це найважливіша основа, на ній зростає духовно кожен народ. 5. Нас учили научали: “Ти, дитино, пам’ятай! В кожну мову люди вклали “Я” своє і рідний край”.
6. Мова – душа кожного народу, його святощі, найціНнІший скарб. 2. Мова народу – кращий, що ніколи не в’яне і вічно
Розділові знаки в реченнях з однорідними членами
Кому ставимо, якщо однорідні члени:
– не поєднані
– поєднані протиставними сполучниками а, але, та;
– поєднані повторюваними сполучниками: і-і, та-та, то-то.
Кому не ставимо, якщо вони:
– поєднані неповторюваними єднальними сполучниками: і(и), та, або, чи.
19. Християнство визначило сім смертних гріхів. Ось їхні назви: Гординя, Жадібність, Заздрісність, Гнів, Лінощі, Хтивість і Ненаситність. Вони протиставляються незначним людським вадам. Прямо ці гріхи в Біблії не названі. Проте вони легко виводяться зі змісту Святого письма та досвіду багатьох людських поколінь.
А от сім чеснот у Біблії названо. Йдеться про Смирення, Милосердя, Співчуття, Лагідність, Доброчесність, Стриманість і Терпіння.
21. 1. Земле барвінкова, дай мені здоров’я! 2. Любов до тебе, Україно, найкращий в світі оберіг. 3. Не крийсь туманом, найрідніше небо. 4. Розступіться, горе та біда, дайте щастю й радості дорогу. 5. В комп’ютер не закласти доброти. Це все набуток древній твій, людино!
22. 1. Де ти, мій козаче? Чуєш, вітер плаче. 2. Терпи, козаче, козаком будеш, а з козака в отамани попадеш. 3. Не зупиняйся, друже, в хуртовині. 4. Хворіти, парубку, доволі. 5. Стережися, польовий пташе, блискучих котячих очей! 6. Доки лежатимеш, лінивцю? Приглянься до мурашки, її звичаїв і будь розумним.
23. 1. Росла в гаю конвалія під дубом високим. – Рости в гаю, конваліє, під дубом високим.
2. Чорнобривці чорноброві квітнуть в тиші вечоровій. – Чорнобривці чорноброві, квітніть в тиші вечоровій.
3. До мене з поля і лісів приходять в гості нові квіти. – До мене з поля і лісів приходьте в гості, нові квіти.
4. Вітер із листя в парку виклав гарну мозаїку. – Вітре, із листя в парку виклади гарну мозаїку.
25. 1. Мабуть, Півсвіту я уже Об’їхав. 2. Заблудилися, напевно, в цьому лісі ми з тобою. 3. Невже це ви? Даруйте, не чекав. 4. Ви, може, маєте яку яснішу путь? 5. Нам з тобою, видно, по дорозі. 6. Бува, тікаєш сам від себе. 7. Брів собі вітром наперекір інколи, можливо, манівцями. 8. І я був неправий, звичайно. 9. На його думку, ситуація набувала загрозливого характеру. 10. Я мрію про завтрашнє, отже, існую.
28. 1. Україно, під небом твоїм калинові пливуть острови. 2. Та, напевно, стоїть біля рідного ганку червона калина. 4. Уже кущі калини зодягли, мабуть, в дівчат позичені корали. 5. Справді в цім домі ще стільки тепла! Осене, може б пізніше зайшла? 6. Мій друже, я красу люблю! 7. Краса, можливо, нас таки врятує.
36. 1. 3 моря води не виливають, а з пісні слів не викидають. 2. Найдорожча для мене пісня – колискова, бо з нею мене мати колисала. 3. Чую рідну я чарівну пісню, і серце голосно в грудях б’ється.
38. 1. Шепочу устами любові: “Матусю, скажи мені слово “. 2. ” Стоїть гора високая”, – раптом заспівала мама. 3. Від мами любої в дитинстві почув я вперше ці слова: “Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива”. 4. “Сідай біля мене, синку”, – каже батько. 5. “Як гарно в світі”, – говорить сам до себе дід. 6. “Хто ви, прапрадіди”, – гукаю. 7. Я приходжу в гості до старезного дерева і розмовляю як з прадідом: “Доброго вечора, прадіду! Як ваше здоров’ячко? “
43. 1. Я привітаюсь: “Добрий ранок!” 2. Згадались Івану материні слова: “Дивись, щоб тебе не загубили м’ якість і гордість”. 3. “Я тобі і небо, сину, прихилила б”, – каже мати. 4. Нам часом кажуть: “Зважте кожен крок, аби не наробити помилок”. 5. “Одні кидаються ліворуч, інші праворуч. А я люблю середину”, – сказав черв’як і визирнув із яблука. 6. Коли ти вранці прокидаєшся, спитай себе: “Що я маю сьогодні зробити?” Коли увечері засинаєш, подумай: “Що я сьогодні зробив?”.
46. 1. Три геніальні скрипалі сиділи на однім стеблі.
2. Та від ваги зламалося стебло і розлетілися джмелі.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)