Взаємодії теорія

Взаємодії теорія – концепція західних учених, в якій розвиток суспільства загалом і економічної системи зокрема пояснюється взаємодією різноманітних та рівноправних факторів природи, технологічного способу виробництва й суспільних відносин (правових, політичних, національних, духовних, психологічних тощо) і заперечуються закономірності економічного розвитку, вирішальна роль відносин власності. Висунули й обгрунтували В. т. наприкінці XIX ст. американський соціолог У. Огберн, український учений М. Ковалевський та ін. На сучасному етапі

її підтримують американський соціолог Д. Белл та інші вчені. Методологічною основою В. т. є західна соціологічна концепція факторів. Рівноправними факторами розвитку суспільства, в т. ч. економічної системи, вважають природні фактори (кліматичні умови, сировинні ресурси тощо), географічне середовище, статеву, вікову та національну структури населення, зміни і технології виробництва, право, релігію, естетичні норми, психологію (зокрема, схильність населення до споживання), готовність підприємців до ризику, податкову політику тощо. Методологічні хиби В. т. полягають, по-перше, в ігноруванні принципу економічного
детермінізму за умов його дії в кінцевому підсумку (див. Взаємодія економічна). По-друге, в ототожненні внутрішніх, суттєвих зв’язків з поверхневими. По-третє, в недотриманні принципу історизму, ігноруванні законів еволюційного розвитку суспільства.




Взаємодії теорія