ХАБЕРМАС (HABERMAS) Юрген

Соціологія короткий енциклопедичний словник

ХАБЕРМАС (HABERMAS) Юрген (18.06.1929, Дюссельдорф) – нім. соціальний філософ і соціолог, один із найвизначніших представників зх. неомарксизму. Здобув освіту в ун-тах Геттінгена, Цюріха і Бонна. Наук, діяльність розпочав у Франкфуртському ін-ті соціальних досліджень під кер. М. Хоркхаймера і Т. Адорно, належить до “другого покоління” теоретиків франкфуртської школи. З 1964 по 1971 рр. – проф. філософії і соціології ун-ту Франкфурта-на-Майні, з 1971 по 1983 рр. – директор ін-ту по вивченню життєвих умов

наук.-техн. світу у Штарнберзі, з 1983 р. – знову проф. Франкфуртського ун-ту. У 60-х рр. виступав одним з ідеологів зх. нім. “нових лівих”, однак у міру радикалізації цього руху відмежувався від нього як від різновиду “лівого фашизму”. Ранні пращ X. орієнтовані в дусі неомарксист, крит. теорії суспільства, що розвивалася франкфуртською школою, згодом, з 80-х рр., обгрунтовує власну версію соціол. теорії – теорію комунікативної дії, прагнучи інтегрувати ідеї неомарксизму з ідеями символ, інтеракціонізму, герменевтики, функціоналізму, соціології розуміння. Марксів істор. матеріалізм потребує, на
думку X., “теорет. реконструкції”, оскільки в ньому немає розмежування між двома головними вимірами сусп. буття людини – працею і інтеракцією (спілкуванням), останнє фактично редуковане до першого, розчинене у ньому. X. прагне осмислити антиномічну суть соціального буття людини у полярних категоріях праці й інтеракції, публічності – приватності, цілераціональної дії – комунікативної дії, сусп. системи – життєвого світу, панування – вільного дискурсу, значення – фактичності і т. ін.

Важливе місце у теорет. побудовах X. належить веберівській темі раціональності і раціоналізації. Слідом за старшими франкфуртцями він вказує на те, що у пізньобурж. суспільстві процеси раціоналізації здатні набирати деструктивного і антигуманного характеру (“система колонізує життєвий світ людини”). Водночас X. не поділяє есхатол. настроїв М. Хоркхаймера і Т. Адорно щодо повного краху ідеалів європейського просвітництва і неминучості трансформації демократій у тоталітарні режими. Когнітивно-інструментальна раціоналізація – це лише одна з вісей, навколо яких розгортаються процеси соціальної еволюції. Сучасне суспільство створює незнані раніше можливості розгортання комунікативної діяльності. Ще у ранній праці “Структурні зміни громадськості” X. показав, що становлення ін-тів зх. суспільства тісне пов’язане з феноменом громадськості і громадської думки. Сучасне суспільство являє собою не замкнену, а відкриту систему, розвиток якої пов’язаний із формуванням здатності людини “децентрувати” власну позицію і глянути на речі з т. з. іншого. Комунікативна дія означає пошук добровільної згоди її учасників на встановлення співробітництва, спільних пошуків домовленості. Загалом соціальна еволюція для X. – процес “навчання”, де не лише розв’язуються проблеми, а й постають нові. У ряді останніх праць X. комунікативно-дійовий підхід застосовано для обгрунтування системи категорій дискурсивної етики, постановки “діагнозу епохи” та крит. аналізу ідей постмодернізму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


ХАБЕРМАС (HABERMAS) Юрген - Довідник з соціології


ХАБЕРМАС (HABERMAS) Юрген