Хаєк

Хаєк (Hayek) Фрідріх Август (1899-1992) – австрійський економіст, представник неокласичного напряму в економічній теорії, лауреат Нобелівської премії з економіки “за новаторські роботи з теорії грошей і теорії економічних коливань, а також за глибокий аналіз економічних, соціальних й інституціональних явищ” (разом з Г. Мюрдалем, 1974). Народився у Відні. У праці “Ціни і виробництво” (1931) намагався довести процес надмірного нагромадження капіталу на основі монетаристської концепції, а надмірне безробіття – диспропорціями у відносних

цінах, що, своєю чергою, виникли внаслідок непередбачених змін у пропозиції грошей, а відтак дисбалансу між попитом і пропозицією на ринку робочої сили в усій економіці. Таке пояснення є поверхневим, базується на засадах мінової концепції, не враховує основні причини капіталістичного народонаселення. X. необгрунтовано виступав проти державного регулювання, обстоював приватну капіталістичну власність як найдосконалішу, а також дію вільного ринкового механізму, передусім у праці “Дорога до рабства”
(1941), а отже, дотримувався антиісторичного підходу та принципу індивідуалізму (робінзонади). Усі праці X. пронизує принцип індивідуалізму та суб’єктивістський підхід, намагання пояснити економічні, соціальні та інші процеси психологією, він заперечує можливість пізнання закономірностей їх розвитку, єдиним методом пізнання у соціальних науках називає синтетичний (коли цілісність розглядається як проста сукупність окремих частин), які будуються за принципом піраміди – що означає спрощення вимог системного підходу). Ці підходи він втілює і тоді, коли планування економіки називає шляхом до рабства.




Хаєк