РЕЛІГІЙНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ
§ 7. Релігія та церква в V – першій половині XI ст.
2. Християнство на початку епохи Середньовіччя
На початку епохи Середньовіччя християнство вже майже два століття було офіційною релігією Римської імперії. Підтримка, надана церкві з боку держави, сприяла її адміністративному та економічному зміцненню.
Із середини IV ст. спостерігаєтеся певна відмінність у відносинах церкви й держави на Сході та на Заході імперії, зумовлена особливостями політичного життя. На Сході зберігалася
А. Дюрер. Іоанн і Петро. 1526р.
А. Дюрер. Марк і Павло. 1526р.
Ознакою папської влади стали два схрещені ключі, золотий і срібний, апостола Петра, колишнього простого рибалки. Вони зображені на гербі Ватикану. Вважається, що саме Петрові Ісус Христос довірив ключі від Царства Небесного. Символами папської влади є тіара – трійчаста корона з хрестом, що одягається під час урочистих подій, посох і перстень рибалки. Основу тіари становить єпископська митра, на яку ніби покладено три корони, що засвідчують потрійну владу папи: суддя, законодавець, першосвященик.
Папи успадкували авторитет й апостольську благодать святого Петра. Це дозволило їм домагатися верховенства над світськими правителями. В утвердженні такої думки велике значення мало вчення єпископа Августина Аврелія (354-430). Це був видатний філософ-богослов, який у своїх працях заклав ідейні основи середньовічного західного християнства. Найпопулярнішою працею Августина є “Сповідь”, у якій він аналізує свої вчинки й бажання з позицій совісті – нового морального християнського поняття, яке було невідоме людині Античності.
Августин Блаженний – автор теологічних праць, визнаний святим 1. Святий Августин із Гіппона 2. Мозаїка базиліки св. Марка у Венеції 3. Передача св. Петру ключів від раю. Мініатюра. XI ст. 91
ТРАКТАТ – наукова праця, де докладно розглянуто якусь окрему проблему.
СОВІСТЬ – усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку та вчинки перед собою, людьми, суспільством.
Своє бачення проблем держави, співвідношення церкви і світської влади Августин описав у трактаті “Про град Божий”. У світобудові він розрізняв небесне і земне.
Град Божий, заснований на любові до Бога, – це небесний світ, Єрусалим; град земний – зло і пристрасті, місто диявола, Вавилон. Мета людства – створення на землі граду Божого, царства справедливості, але це стане можливим, коли людина перестане грішити, матиме добро в душі й досконалість у вчинках. Для Августина людина важливіша за державу, бо лише віра й удосконалення людини наближають її до граду Божого. Згодом Августина визнали святим і стали називати Августин Блаженний. На Заході християнську церкву очолив Папа Римський, а на Сході – Патріарх Константинопольський. Між ними не вщухали безконечні суперечки й дискусії щодо першості та значимості в християнському світі, хоча обставини існування східної та західної церков відрізнялися. На Сході тривало фактичне одержавлення церкви, яка залежала від волі імператора, а на Заході папа намагався підкорити світських правителів своїй владі.