Я все люблю в своїм краю

ЧАСТИНА ДРУГА Післябукварний період

29 Я все люблю в своїм краю

РІДНИИ КРАЙ

Кожна людина любить той край, у якому народилася і живе, тому завжди говорить про

Нього найкраще.

– Чи доводилось вам бути на Полтавщині? Чи бачили ви її квітучі весняні сади? – захоплено запитують полтавчани.

– А чи знаєте ви, що в нашому краю добувають найбільше кам’яного вугілля? – гордо хваляться діти з Донбасу.

– Якщо хтось не бачив наших зелених гір, високих полонин, не ласував нашим солодким виноградом, то приїздіть до нас,

– запрошують діти із Закарпаття.

– А хто з вас уже відпочивав у нашому щедрому на сонце й фрукти краю і купався в Чорному морі? – запитують діти з Криму.

– А наше квітуче поле льону також схоже на синє море, – кажуть діти з Полісся.

Як бачимо, в Україні, куди б ти не поїхав, куди б не пішов, скрізь – чудовий, багатий край і працьовити, добрі, гостинні люди.

Як люди ставляться до краю, в якому народилися?

Що про нього розповідають полтавчани? А діти

Донбасу, Закарпаття, Криму,

Полісся?

Що нового ти дізнався про Україну?

Як називається твій рідний край? Що про нього

Розкажеш ти?

 Я все люблю в своїм краю

Павло Тичина

* * *

Струмок серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, мов свічечка.

Хвилюють, маюють, квітують поля –

Добридень тобі, Україно моя!

Микола Сингаівський

* * *

Я все люблю в своїм краю:

Криницю, звідки воду п’ю,

Та повні гомону ліси,

Та дзвони срібної роси…

Я все люблю в своїм краю:

Найбільше – матінку свою,

Ласкаву, радісну, єдину…

Люблю, як сонце, Батьківщину.

Які почуття передано у віршах?




Я все люблю в своїм краю