Урок 99. З любов’ю до природи
ГОРІХ
Він ріс у нашому дворі поміж каштанами й кленами. Чи його посадив хто, чи сам посіявся – ніхто не знав. Стояв високий, стрункий, з розлогими вітами, на яких серед пахучого листя зеленіли ще дрібні кульки горіхів.
Раптом я побачив, як до горіха, злодійкувато оглядаючись, підійшов хлопець і здоровенною палицею заходився гамселити по гіллю. Він намагався збити недозрілі плоди. Дерево шелестіло, сипалося листя. Мені здавалося, що воно тихо стогне від болю й незахищеності.
Я
– Ти нащо дерево нівечиш? – закричав я. – Хіба не бачиш, що горіхи зелені? А скільки гілок пооббивав…
– А ти хто такий? – витріщив очі бешкетник. – Воно що – твоє?
– Моє! – розпалився я. І раптом додав примирливо: – Моє і твоє. Достигнуть – тоді й приходь, поласуємо горіхами.
Незнайомець глипнув на мене, постояв трохи, певно, вирішував, що йому робити далі, потім махнув рукою:
– А-а-а… Нехай росте. Бувай!
І пішов своєю дорогою.
А мені стало радісно, гарно. Я підійшов до горіха й тихенько йому сказав:
– Що намагався зробити бешкетник? Чи можна так, як хлопчик, зривати плоди з дерева? Як інший хлопчик захистив дерево? Знайди й прочитай опис горіха. Поміркуй, чому хлопчик відчув радість на душі.
Додай слово.
Горіх (який?)… Листя (яке?)…
Запам’ятай!
Російською мовою | Українською мовою |
Защищать | Захищати |
Ветки | Гілля |
Лакомиться | Ласувати |
Неожиданно | Раптом |
Хулиган | Бешкетник |