Загальна характеристика прав, свобод і обов’язків людини й громадянина

Частина третя ОСНОВИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 13. Основні права, свободи та обов’язки громадян України

3. Загальна характеристика прав, свобод і обов’язків людини й громадянина.

З давніх-давен люди мріяли про вільне щасливе життя без насильства. жорстокості й приниження. Для досягнення цього вони повинні мати певні права – права людини. Права людини – це гарантована й захищена державою, законом наявність для неї можливості щось робити й здійснювати.

Пригадайте, яке ще визначення поняття трава” ви знаєте з курсу

правознавства.

Між двома визначеннями поняття “права” є суттєва різниця. Право як система загальнообов’язкових правил, норм поведінки, які встановлені та підтримуються державою, називають об’єктивним правом. Ного існування є об’єктивною реальністю, воно не залежить від знань про нього окремої особи, від того, чи користується хтось певною нормою. А от можливість людини задовольняти свої потреби, яка забезпечується та гарантується державою, неможлива без особи, котра буде цими правами

користуватися, без суб’єкта – носія цього права. Саме тому право в цьому розумінні називають суб’єктивним правом.

Поняття “права людини” не залишалося незмінним протягом розвитку людського суспільства. У стародавньому світі права людини були дуже обмеженими, а їх обсяг суттєво залежав від того, до якого стану належала людина.

Чи були люди рівними в Стародавніх Римі, Греції, Єгипті? Які пра­ва мали раби й рабовласники?

Раб не мав права розпоряджатися власним життям, він без його згоди міг бути подарований, проданий, обмінений. Водночас навіть найбагатший рабовласник Єгипту за найменшої примхи фараона міг потрапити до в’язниці, а то іі позбутися життя. Пізніше люди та­кож не були рівними. їхні права відрізнялися залежно від стану, до якого вони належали. релігії, яку сповідувати, тощо.

 Загальна характеристика прав, свобод і обовязків людини й громадянина

Стародавній Єгипет

 Загальна характеристика прав, свобод і обовязків людини й громадянина

Стародавня Греція

Лише в часи Великої французької революції вперше було проголошено принципи рівності й свободи всіх громадян незалежно від будь-яких обставин. Утім, проголосивши це, ре­волюція сама порушувала головне право людей – право на життя, зо­крема під час кривавого якобінського терору. Майже століття знадобилося Франції для того, щоб у країні встановили справжню демократію, були гарантовані права людини.

Пригадайте, у якому документі було проголошено названі принципи.

Визнання прав людини проголо­сила іі держава Нового Світу – Сполучені Штати Америки. Серед перших документів держави, що діють до нашого часу, – “Білль про права”, який є складовою частиною Конституції США.

Пригадайте, чи повною мірою були забезпечені рівність людей та їхні права в США у XVIII – на по­чатку XIX ст.

І лише після Другої світової війни світ прийшов до визнання прав людини найвищою цінністю людства, яку має забезпечити кожна демократична держава й світове співтовариство в цілому.

10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН на засіданні, яке проходило в Парижі, прийняла Загальну декларацію прав людини.

З курсу правознавства 9 класу пригадайте основні положення цього міжнародно-правового акта.

Як будь-яка декларація, цей документ має певні недоліки. Головний – вона лише декларує права людини, не визначаючи шляхів і механізмів їх забезпечення. Саме тому виникла потреба доповнити цей документ іншими міжнародно-правовими актами. У 1966 р. було підписано Міжнародний пакт про економічні, со­ціальні й культурні права та Міжнародний пакт про громадянські й політичні права.

 Загальна характеристика прав, свобод і обовязків людини й громадянина

Зала Генеральної Асамблеї ООН у м. Нью Йорку

Крім названих, є й інші міжнародні нормативно-правові акти, що стосуються прав людини, захищають права окремих категорій людей, зокрема – це Конвенція про права дитини. Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації та ін. Діють угоди, покли­кані забезпечити права жінок, учасників бойових дій. військовопо­лонених тощо.

Крім загальносвітових актів, існують регіональні. Радою Єв­ропи прийнято, зокрема, Європейську конвенцію про захист прав і основних свобод людини (1950), Європейську конвенцію про здійснення прав дітей (1995) та ряд інших, учасником яких є наша держава.

У цих міжнародно-правових актах проголошено основні права людини, серед яких особливе місце займають невід’ємні (або, як їх ще називають, природні) права, тобто ті, що належать людині від народження, природи й не можуть бути свавільно обмежені чи відібрані навіть державою.




Загальна характеристика прав, свобод і обов’язків людини й громадянина