Загальне виборче право

Політологічний словник

Загальне виборче право – один із принципів демократичного виборчого права, яким визначається право громадян обирати і бути обраними до представницьких органів влади. З. в. п. не є універсальною категорією, а має певні обмеження. Насамперед це обмеження за віком, які у кожній країні мають специфічний характер. Наприклад, в Україні право обирати мають лише ті громадяни країни, яким на день голосування виповнилося 18 років. Друге обмеження стосується психічного стану особи. Якщо суд визнає таку особу недієздатною,

то вона позбавляється права обирати.

З. в. п. – право без цензів, які визначалися у минулому майновим, освітнім та соціальним статусом особи. Воно передбачає рівність прав чоловіків і жінок, а також однакову силу голосу того, хто бере участь у виборах. З. в. п. – історичне завоювання демократії, яке закріпилося у конституціях більшості країн лише у XX ст. Принцип З. в. п. передбачає відсутність прямих чи непрямих пільг або обмежень виборчого права громадян залежно від походження, соціального та майнового

стану, расової чи національної належності, статі, освіти, мови, конфесійної належності, політичних переконань, виду і характеру занять, що не передбачені законом.

Принцип 3. в. п. означає рівне право громадян країни на участь у формуванні органів влади, обирати своїх представників (активне право) та бути обраним (пасивне право). У кожній країні цей принцип реалізується по-різному залежно від виду виборів. Так, народним депутатом України, згідно із Законом “Про вибори народних депутатів”, може бути обрана особа, якій на день виборів виповнилося 21 рік, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх 5 років. Народним депутатом не може бути обрана особа, яка скоїла умисний злочин та має не погашену і не зняту в установленому законом порядку судимість. Обмеження дії принципу З. в. п. в частині пасивного права стосуються і певного кола службовців, а саме: військовослужбовці З С України, Прикордонних військ, Управління державної охорони, військ Цивільної оборони, СБУ, інших законних військових формувань, крім осіб, що несуть строкову або альтернативну (невійськову) службу, особи рядового і начальницького складу органів МВС України, судді і прокурори, а також державні службовці можуть реалізувати своє пасивне виборче право лише у разі подання до відповідної виборчої комісії заяви про особисте зобов’язання припинити виконання службових повноважень на період виборчої кампанії.

Згідно зі ст. 103 Конституції України президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг віку 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 років та володіє державною мовою. Термін обрання на цю посаду не повинен перевищувати два строки підряд. Щоправда, як свідчить практика, зокрема й України, у разі внесення суттєвих змін до конституції чи ухвалення нової виникають розбіжності щодо кількості термінів перебування. Тлумачення щодо цього покладаються на Конституційний Суд України.

Щодо обрання депутатів сільської, селищної, міської, районної в містах, районної та обласної рад, а також сільської та селищної рад, то міським головою може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 18 років, постійно проживає на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник / Редкол.: М. М. Рябець (голова) та ін. – К.: Центральна виборча комісія, 2001.

Л. Шкляр




Загальне виборче право