Загальні положення

Лісівництво

РОЗДІЛ 4. ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА У ЛІСАХ ЗЕЛЕНИХ ЗОН

Лекція 6. РУБКИ ФОРМУВАННЯ ЛАНДШАФТІВ

6.1 Загальні положення

У лісопаркових частинах зелених зон допускаються тільки рубки догляду, санітарні рубки, рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів, “інші рубки”.

На думку І. Д. Родічкіна (1968), провідне місце у лісопарках України повинні займати ландшафти закритих просторів, які створюють прохолоду і затіненість від сонячних променів, приваблюючи влітку основну масу відвідувачів.

Такі ландшафти повинні займати не менше половини площі лісопарку. Взагалі ж існують нормативи, які регла­ментують частку окремих груп (категорій) лісопаркових ландшафтів, залежно від природно-кліматичної зони України. Враховуються наступні зони: Полісся, Лісостеп, Північний та Центральний степ, Південний степ, Прикарпаття, Закарпаття, Передгірний Крим, Південний берег Криму. Наведені дані свідчать, що існує певна тенденція у формуванні типів лісопаркових ландшафтів: у північній, багатій на ліси і вологу частині України значно більша частка ландшафтів напіввідкритих і відкритих просторів, а
у південній, степовій частині перевага надається ландшафтам закритих просторів.

Розподіл лісопаркової території, %

Природні зони

Категорії ландшафтів

Закриті

Напіввідкриті

Відкриті

Полісся

55

20

25

Прикарпаття Закарпаття

60

20

20

Лісостеп

62

20

18

Центральний степ

68

17

15

Південний степ

70

15

15

Південний берег Криму

65

20

15

Ці співвідношення – орієнтовні. Враховується специфіка місцевості, на якій створюється лісопарк. Наприклад, навколо Києва в лісопарках відкриті простори можуть мати 25-30%.

Оскільки лісові ландшафти в лісопарковому господарстві є ос­новними об’єктами господарської діяльності, то ведення господарства в них здійснюється за так званим ландшафтним методом. Це значить, що існуючим лісостанам потрібно надати відповідні структурні форми, тобто перетворити їх у лісопаркові ландшафти. Процес такого пере­творення – непростий і довготривалий, бо поступово потрібно виростити, сформувати насадження з високими естетичними і гігієнічними влас­тивостями, які б відповідали вимогам масового відпочинку жителів міст.

При перетворені лісових ландшафтів у лісопаркові таксаційні виділи об’єднують у ландшафтні дільниці, які мають однорідний склад порід у деревостанах, один тип лісорослинних умов, а також один тип ландшафту, що формується.

При встановленні типу ландшафту, який передбачається сформувати, потрібно враховувати наявні стежки, дороги, просіки, які ведуть відвідувачів до основного композиційного центру тощо. Для кожної ландшафтної дільниці встановлюються головні та супутні породи, будова лісостанів, чергування закритих, напіввідкритих та відкритих типів ландшафтів з врахуванням ступеню стійкості до рекреаційних навантажень окремих типів лісу. У кожному з таксаційних виділів у межах ландшафтної дільниці вирішуються питання щодо підвищення декоративності ландшафтів, які будуть формуватися.

Враховується положення про те, що протяжність одного типу ландшафту повинна бути в межах 70-180 м. Вважається, що кращим варіантом формування ландшафтів буде той, який передбачає зміну один одним закритих, напіввідкритих та відкритих ландшафтів через кожні 100-300 м. Якщо в дільниці переважають закриті типи ландшафтів, то передбачається формування напіввідкритих та відкритих за допомогою ландшафтних рубок догляду, а також “інших рубок”. Як правило, рубки проводять у комплексі з іншими заходами – садінням декоративних кущів, елементами благоустрою тощо.

Головні (цільові) та супутні породи для кожної ландшафтної дільниці встановлюють у відповідності з типом лісорослинних умов, а також з естетичними та санітарно-гігієнічними особливостями, стійкістю до рекреаційного навантаження. Домішка супутніх порід не повинна перевищувати 3-4 одиниць у складі деревостану, а кількість підросту та кущів підліску – 1-2 тис. шт. на 1 га.

На основі вивчення таксаційних матеріалів та обстеження в натурі складається схема ландшафтів, які проектуються. Вона і є основою робіт по формуванню ландшафтів, догляду за ними.




Загальні положення