Загальні поняття про витрати та собівартість

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УКРАЇНІ: ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ

Розділ VII.

ОБЛІК ВИТРАТ ТА КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ І ПОСЛУГ

7.1. Загальні поняття про витрати та собівартість

Bbsp;

Процес виробництва полягає у споживанні матеріальних, трудових, енергетичних, фінансових, інформаційних й інших ресурсів підприємства та трансформації їх у готову продукцію, що реалізується споживачам за гроші, які знову ж (за винятком частки виділеної на споживання) спрямовуються в ресурси. Тобто, постійно відбувається кругообіг, представлений на рис. 7.1.

 Загальні поняття про витрати та собівартість

Рис. 7.1. Загальна схема забезпечення виробництва

Витрати виробництва в загальному плані являють собою сукупність затрат живої та уречевленої праці (засобів та предметів праці) на виробництво продукції.

Затрати живої праці – це праця працівників, вкладена в вироблювану продукцію, послуги. Затрати уречевленої праці включають в себе витрати засобів і предметів праці.

Класифікація виробничих витрат – це розподіл витрат, що становлять собівартість продукції на економічно однорідні групи з метою планування, обліку і аналізу собівартості.

Залежно від сфери прикладання праці витрати виробництва класифікують:

– витрати в сфері виробництва (основне, допоміжне, інші виробництва);

– витрати в сфері обігу;

– витрати в сфері

капітальних інвестицій;

– витрати в сфері культурно-побутового обслуговування;

– витрати в сфері управління.

Залежно від ступеня охоплення планом витрати поділяють на планові та позапланові.

Залежно від ступеня участі у виробничому процесі витрати поділяють на основні та накладні.

Залежно від способу віднесення на собівартість продукції витрати поділяють на прямі та непрямі.

Залежно від впливу обсягів виробництва на величину витрат їх поділяють на змінні та постійні.

За структурою витрат (однорідністю складу) їх поділяють на прості (поелементні) та комплексні (складні, наприклад накладні).

Класифікують витрати також за місцем їх виникнення – центрами витрат (підприємство, цех, бригада).

За відношенням до калькуляційного періоду витрати поділяють на поточні, до та після калькуляційного періоду.

За видами продукції витрати поділяють на витрати на вироби, роботи, послуги.

За сферою виникнення витрати поділяють на виробничі, невиробничі, позавиробничі.

Розрізняють також витрати виробництва індивідуальні та суспільно необхідні.

У бухгалтерському обліку витрати також поділяють на ті, що включаються і не включаються в собівартість продукції. Перші формують собівартість, другі відносяться на фінансові результати. В свою чергу ті, що включаються в собівартість продукції, поділяють на безпосередньо пов’язані з виробництвом (основні, технологічні) та непрямі (накладні, організаційні). Групують витрати також за місцем їх виникнення, за видами продукції (вироби, роботи, послуги) та за елементами собівартості (статтями затрат).

Класифікують у бухгалтерському обліку витрати також відповідно до їх економічного змісту за економічними елементами кошторису, за статтями калькуляції.

У Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 2 лютого 2001 р. № 47 пропонується класифікація витрат за ознаками, наведеними в табл. 7.1.

Основними витратами підприємства є, як правило, витрати операційної діяльності. Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

– матеріальні витрати;

– витрати на оплату праці;

– відрахування на соціальні заходи;

– амортизація;

– інші операційні витрати.

Елемент витрат є сукупністю однорідних за своїм економічним змістом витрат. Залежно від обсягів виробництва та завдань обліку, кожен із цих елементів витрат може бути розподілений на додаткові елементи.

До матеріальних витрат відносять витрати на: сировину і матеріали; комплектуючі вироби; паливо; енергію; нестачі та втрати в межах норм. У вартість матеріальних ресурсів включають вартість їх придбання, націнки, комісійні винагороди постачальникам, вартість послуг товарних бірж, брокерські послуги, мито, транспортні витрати, витрати із зберігання і доставки сторонніми організаціями матеріальних цінностей, вартість пакувальних матеріалів без вартості зворотної тари.

Таблиця 7.1

Класифікація витрат за ознаками

Ознаки

Витрати

1. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат)

Витрати виробництва, цеху, дільниці, технологічного переділу, служби

2. За видами продукції, робіт, послуг

Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію

3. За єдністю складу (однорідністю)

Одноелементні, комплексні витрати

4. За видами витрат

Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції

5. За способами перенесення вартості на продукцію

Витрати прямі, непрямі

6. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат

Витрати змінні, постійні

7. За календарними періодами

Витрати поточні, довгострокові, одноразові

8. За доцільністю витрачання

Продуктивні, непродуктивні

9. За визначенням відношення до собівартості продукції

Витрати на продукцію, витрати періоду

До елемента витрат на оплату праці відносяться:

– заробітна плата за окладами й тарифами;

– надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством;

– премії та заохочення;

– матеріальна допомога;

– компенсаційні виплати;

– оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;

– інші витрати на оплату праці.

До складу елемента “Відрахування на соціальні заходи” включаються:

– відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування;

– відрахування на обов’язкове соціальне страхування;

– відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

– відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

– відрахування на інші соціальні заходи.

До елемента “Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.

До елемента інші витрати відносять: витрати, пов’язані з управлінням виробництвом; витрати на відрядження; консультації; аудит; оплата за використання та обслуговування засобів виробництва; оплата за ліцензії; за реєстрацію статутних документів; доплати і витрати, пов’язані з вахтовим методом; витрати на обов’язкове страхування; оплату послуг комерційних банків; оплату та виготовлення бланків цінних паперів; витрати на гарантійний ремонт та обслуговування власної продукції; витрати на рекламу, включаючи участь у виставках, виготовлення стендів, витрати на оновлення комп’ютерних програм, придбання Інтернет карток тощо.

З метою отримання більш детальної інформації для управління, витрати, пов’язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції. Стаття калькуляції – це певний вид витрат, що утворюють собівартість. Статті калькуляції показують, як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції. Одні витрати показуються за їх видами (елементами), інші – за комплексними статтями (включають декілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції.

Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженими наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.01 № 47 рекомендується виділяти наступні статті калькуляції:

– сировина та матеріали;

– купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

– паливо й енергія на технологічні цілі;

– зворотні відходи (вираховуються);

– основна заробітна плата;

– додаткова заробітна плата;

– відрахування на соціальне страхування;

– витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

– загально-виробничі витрати;

– втрати від браку;

– інші виробничі витрати;

– попутна продукція (вираховується).

До наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції підприємства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі та питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об’єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції.

Крім витрат операційної діяльності в обліку виділяють фінансові витрати, до яких відносять витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов’язані з залученням позикового капіталу, втрати від участі в капіталі та інші витрати.

Згідно з П(с)БО 16 до інших витрат належать:

– собівартість реалізованих фінансових інвестицій;

– собівартість реалізованих необоротних активів;

– собівартість реалізованих майнових комплексів;

– втрати від неопераційних курсових різниць;

– витрати на ліквідацію необоротних активів;

– залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

– інші витрати звичайної діяльності.

Собівартість – грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції. Собівартість включає в себе затрати підприємства на оплату праці, на відшкодування знарядь праці, що споживаються в процесі виробництва, вартість сировини, матеріалів, послуг, наданих іншими підприємствами, витрати з реалізації продукції та обслуговування виробництва.

Собівартість – грошовий вираз частини вартості продукції. На відміну від ціни, яка є грошовим виразом вартості продукції, у собівартість не входить та частина продукції, яку створює додаткова праця і яка виступає у грошовій формі у вигляді чистого доходу.

Метою обліку витрат та визначення собівартості продукції (робіт, послуг) є документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Собівартості належить велика роль у контролі за мірою праці та мірою споживання, за витратами виробництва на кожному підприємстві. Вона є основою для організації виробничо-господарської діяльності підприємства на принципах господарського розрахунку. В собівартості відображаються всі процеси, пов’язані з виробництвом продукції, а саме: рівень продуктивності праці та організації виробництва; ступінь використання основних та оборотних засобів тощо. Узагальнюючим показником рівня собівартості продукції є показник затрат на 1 грн. товарної продукції.

Собівартість класифікують за різними ознаками. Найбільш поширена класифікація собівартості наведена на рис. 7.2.

Згідно з П(с)БО 16 “Витрати” для звітності визначають виробничу собівартість, яка включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та загально-виробничі витрати. При цьому загально-виробничі витрати розподіляються на змінні та постійні. Змінні відносяться безпосередньо на собівартість окремих видів продукції, а постійні розподіляються відповідно до прийнятої бази розподілу при нормальній потужності.

 Загальні поняття про витрати та собівартість

Рис. 7.2. Класифікація собівартості

Не включаються до виробничої собівартості продукції адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості, нерозподілених постійних загально-виробничих витрат та понаднормових виробничих витрат. Понаднормові витрати можуть виникнути при застосуванні методу нормативних затрат. Крім того, в колективному договорі підприємство може встановлювати підвищені розміри надбавок та доплат, але якщо такі виплати перевищують розміри, встановлені КЗпП чи Генеральною угодою, різниця також відноситься до понаднормових виробничих витрат. До понаднормових виробничих витрат відносять також інші заохочувальні та компенсаційні виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які нараховуються понад установлені зазначеними актами норми.

Калькуляція (лат. Са lculatio – обчислення) – це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт, послуг, а також обчислення заготівельної собівартості виробничих запасів та засобів праці за елементами витрат.

Калькуляції, залежно від виду використаної інформації та завдань розрізняють на планові (провізорні), звітні, кошторисні, нормативні.

Калькуляції собівартості складають за встановленим переліком витрат і від обсягу витрат поділяють на собівартість цехову, виробничу, повну, галузеву.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Формули розмноження у тварин
Загальні поняття про витрати та собівартість