Закон грошового обігу

Закон грошового обігу – загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації, і вартістю грошей. Відповідно до видів грошей та виконуваних ними функцій розрізняють певні типи З. г. о. З урахуванням виконуваних повноцінними грошима функцій міри вартості та засобу обігу. З. г. о. в його найбільш абстрактній формі виражався формулою: де Кn – кількість необхідних для

Товарного обігу дійсних грошей у даному році; СЦ –

сума товарних цін; О – середня кількість оборотів за рік кожної грошової одиниці. З. г. о. зазнав певної модифікації з урахуванням функції грошей як засобу платежу і набув такого вигляду:

В західній економічній літературі закони грошового обігу в абстрактній формі визначаються також запропонованою І. Фішером формулою: де Р – сума цін товарів; О – обсяг виробництва товарів; О – швидкість обороту грошової одиниці. Символ О викликає заперечення, оскільки не весь обсяг вироблених за певний

час товарів підлягає продажу. Вимагає уточнення і показник “обсяг виробництва”, який може стосуватись промислової продукції, національного доходу та інших агрегатних величин. Тому

Доцільніше замість нього використовувати показник “обсяг товарів, які підлягають реалізації”. Фактори “кількість товарів, які підлягають реалізації” та “рівень цін” слід виразити поняттям “сума товарних цін” та ін. (див. Концепції виникнення і сутності грошей). Припинення вільного обміну грошових знаків на золото за фіксованою ціною, кількість грошей (з урахуванням безготівкових), яка фактично перебуває в обігу, впливає на реальну цінність грошової одиниці, тому кількість необхідних для товарного обігу грошей визначається кількістю грошових знаків з урахуванням їх купівельної спроможності, а реальна вартість грошових знаків визначається кількістю необхідних для товарного обігу грошей у певний період за відсутності інфляції. В межах кількісної теорії грошей З. г. о. сформульований І. Фішером. Крім того, використовують формулу МО= Ру, де М – грошова маса в обігу, О – швидкість обігу грошей, Ру – показник, близький до номінального ВВП. З урахуванням інфляції формула набуває такого вигляду, де М – грошова маса в обігу, У –

Реальний ВВП, Р – темп зростання інфляції, О – швидкість обігу грошей.




Закон грошового обігу