Закон інтернаціоналізації обміну

Закон інтернаціоналізації обміну – стадійний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між процесом інтернаціоналізації безпосереднього виробництва, формуванням інтернаціональної вартості у цій сфері та її перетворенням на інтернаціональну ціну виробництва. Однією з форм вияву З. і. о. є випередження темпами зростання світової торгівлі темпів зростання ВВП. З часу розгортання НТР перший показник перевищував другий приблизно удвічі. Дія З. і. о. пов’язана з такою ознакою закону вартості, як обмін

еквівалентів (обмін товарів відповідно до кількості та якості витраченої на них суспільно необхідної праці). У цьому випадку він діє як закон у сфері обміну. Інтернаціональна ціна виробництва формується на регіональному (в межах ЄС) та глобальному (в процесі конкурентної боротьби між різними економічними угрупованнями) рівнях. З. і. о. також виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між попитом і пропозицією на регіональному та глобальному рівнях. Крім того, З. і. о. означає інтернаціоналізацію грошових відносин, зокрема поступову інтеграцію національних грошей в інтернаціональну систему грошових відносин, в якій гроші є засобом узгодження національної та інтернаціональної вартостей.




Закон інтернаціоналізації обміну