Закон Кларка

Закон Кларка – розпад корисності товару на пучок конкретніших корисностей і визначення цінності товару сукупністю граничних корисностей його корисних властивостей. Сформульований американським економістом Дж. Бейтсом Кларком. Таке формулювання закону, по-перше, не відповідає вимогам цілісності (ціле не є сукупністю окремих частин); по-друге, однобічно визначає цінність товару лише споживною вартістю, ігноруючи суспільну форму, передусім суспільно необхідні витрати на його виробництво.




Закон Кларка