Закон Вальраса

Закон Вальраса – сформульований французьким економістом Л. Вальрасом закон, згідно з яким сукупна сума попиту в економіці дорівнює сукупній сумі пропозиції. Однією з теоретичних основ цього закону є положення про те, що для кожного індивіда його дохід переважно дорівнює його витратам (разом з позиками та заощадженнями). У З. В. до уваги беруться обидва специфічні товари – і гроші, і цінні папери. Водночас попит і пропозиція повинні збігатися на всіх ринках. Якщо за заданої системи цін попит і пропозиція не збіглися на одному ринку, то внаслідок

бюджетних обмежень суб’єктів господарської діяльності таке не збігання відбудеться і на останньому ринку, із З. В. випливає висновок про необхідність існування мінімум двох ринків і про існування абсолютної конкурентної рівноваги в теорії загальної рівноваги (за економічної статики). Проте умови дії цього закону унеможливлюють реалізацію на практиці, що робить сумнівним механізм його впровадження. Крім того, доцільно говорити не про сукупність попиту, а про платоспроможність попиту населення; він також передбачає існування вільної конкуренції, а отже, капіталізму XVI – XIX ст.




Закон Вальраса