Закон Вернадського

Закон Вернадського – сформульований на основі концепції ноосфери закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між хаотичним розвитком системи людина – природа, поглибленням суперечностей цієї системи в межах біосфери і соціально-економічною невідворотністю переходу до ноосферного типу розвитку, що базується на цілеспрямованій стратегії розуму людства, вироблений на підставі довготермінового прогнозування і планового регулювання процесів розвитку природи, її взаємодії з людством. Поглиблення суперечностей

у взаємодії людини з природою виявляється у все більшому забрудненні довкілля, загостренні екологічної кризи (див. Криза екологічна). Так, за даними ООН, внаслідок потепління на планеті зростання в атмосфері вуглекислого газу щорічно спричинятиме втрату у XXI ст. близько 300 млрд. дол. Для вирішення цієї проблеми необхідно передусім істотно послабити вплив ринкової системи саморегулювання економіки, основою якої є приватна власність (насамперед приватна капіталістична власність) і перейти до централізованих важелів регулювання економіки, що базуються на суспільній власності, а відтак до ноосферного типу розвитку (див. Вернадський В.).




Закон Вернадського