Закон зростання продуктивності праці

Закон зростання продуктивності праці – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між розвитком і вдосконаленням економічного способу виробництва, з одного боку, й зумовлених цим зростанням кількості виробленої продукції та послуг, поліпшенням їх якості – з іншого. Із зростанням продуктивності праці частка живої праці зменшується, а частка уречевленої праці, втіленої у засобах виробництва, збільшується так, що загальна сума праці, втіленої в товарі, зменшується. Зміна співвідношення між витратами живої та уречевленої праці відбувається по-різному, залежно передусім від рівня, характеру і структури техніко – економічних відносин, відносин менеджменту, продуктивних сил. Продуктивність праці залежить також від відносин економічної власності, економічної свободи, господарського механізму, системи надбудовних відносин (моралі, права, політики та ін.).




Закон зростання продуктивності праці