Закони Госсена

Закони Госсена – сформульовані німецьким економістом Г. Госсеном два закони, в яких стисло розкрито розроблену ним теорію споживання. Згідно з першим, величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці певного блага зменшується, поки не досягне нуля в точці повного насичення, тобто цей закон стосується сфери психологічної оцінки блага окремим індивідом. Згідно з другим – для максимального задоволення потреб за умови, що запасу благ недостатньо для повного насичення, необхідно припинити споживання всіх благ у точках (пунктах),

в яких інтенсивність задоволення від споживання стає однаковою. Цей закон має певне практичне спрямування. Теорія цінності Госсена, за першим законом, передбачає, що блага мають цінність для індивіда лише тоді, коли їхня кількість менша за необхідну, і така цінність зменшується з додаванням кожної додаткової одиниці. З другого закону випливає, що люди розподіляють свою працю так, щоб цінність блага, виробленого за одиницю робочого часу, дорівнювала тяжкості останньої одиниці робочого часу. В індивідуально-психологічному
тлумаченні процесу споживання економічного блага полягає основна теоретико-методологічна вада цього закону. Щодо тяжкості праці, то, за другим законом, індивід пропонує працю доти, поки задоволення переважає невдоволення. Аналогічних висновків дійшов В. Джевонс. Ці висновки, отримані на рівні окремого індивіда, відтак механічно переносяться на все суспільство, що є методологічною вадою концепції Джевонса і другого закону Госсена. Крім того, сформульовані ним закони відбивають загальні недоліки концепції граничної корисності.




Закони Госсена