Законодавство про працю

Частина четверта ОСНОВИ ПРИВАТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 27. Трудове право

1. Законодавство про працю.

Нині ви – десятикласники, мине лише два роки і, закінчивши школу, ви почнете працювати. І тоді вам доведеться мати справу з трудовим правом – галуззю права, яка регулює індивідуальні відносини із застосування найманої праці й колективні трудові від­носини. Саме норми цієї галузі регулюють порядок укладання й припинення трудового договору, робочий час і час відпочинку, діяльність професійних спілок, дисциплінарну та матеріальну

відповідальність тощо.

Відносини, що виникають у процесі трудової діяльності, регулюються Кодексом законів про працю України (КЗпП), Законами України “Про колективні договори і угоди”, “Про охорону праці”, “Про відпустки” тощо. Основним актом у цій сфері є Кодекс зако­нів про працю. Він регулює трудові відносини найманих працівни­ків на всіх підприємствах і в організаціях – державних, коопера­тивних, приватних, навіть тих, що належать іноземцям, незалежно від сфери їхньої діяльності. Дія Кодексу не поширюється на тих, хто працює самостійно.

Муляр державного будівельного управління,

ткаля акціонерного товариства, учитель приватної школи – на них поширюється дія трудового законодавства. Так само діятиме КЗпП для водія, який працює в представництві іноземної фірми в Україні, виховательки, яка працює в приватної особи, продавця, який працює в приватного підприємця. Водночас на майстра по ремонту взуття, водія приватно­го таксі на власній машині, які працюють самостійно, не наймаючи інших осіб, не поширюється дія Кодексу законів про працю.

Закон установлює мінімальні гарантії для працівників. Будь – яке підприємство може забезпечити для своїх співробітників кращі умови – меншу тривалість робочого часу, більшу відпустку, додат­кові пільги й виплати тощо. Однак погіршувати умови праці, установлені кодексом, не можна. Будь-які угоди, договори, що погіршують становище працівників порівняно з нормами КЗпП, визнаються недійсними.

Отже, навіть якщо під час прийому на роботу громадянин під­писав угоду, що обмежує його права (наприклад, установлено більшу тривалість робочого часу, аніж передбачено КЗпП, треба відмовитися від відпусток протягом кількох років тощо), вона не діятиме й працівник не зобов’язаний додержуватися її умов. Так само недійсними будуть подібні пункти, записані в колективних угодах.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


Законодавство про працю - Правознавство


Законодавство про працю