УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ
Прийменник
Завдання та вправи для самоконтролю
1. Прочитайте речення, випишіть дієслова з виділеними іменниками з прийменниками, поставте до них питання і скажіть, на що вони вказують.
Стежка звивалась у високій траві попід насипом. У підхмарних чорних глибинах моторошно гуляли прожектори. На сході лягла по обрію величезна оранжева смуга. На світанку Будапештське шосе було вже загачене гарматами. Маковейчик, оглянувшись, мало не крикнув з несподіванки (3 творів О. Гончара).
2.
Мотря махнула на себе хусточкою, сіла на призьбі й задумалася. Ілько, пильно слідкуючи за нею, проти волі задивився на красу її, що тепер іще якось виразніше виявлялася на сірому тлі стіни, – на ту красу, що не б’є у вічі, що на перший погляд ледве примітна, а тільки в неї вдивишся, можна впитися й очима, і серцем, всею істотою. То була краса, що виховується тільки на Україні, але не така, як малюють деякі з наших письменників. Не було в неї ні “губок, як пуп’янок, червоних, як добре намисто”,
3. Запишіть фразеологізми, поясніть їхнє значення та вкажіть, з яким відмінком вжито прийменник. З будь-якими чотирма фразеологізмами складіть речення.
Збитися з ніг, брати до серця, дивитися крізь пальці, не спускати з ока, дістати з-під землі, вилами по воді писане, землі під ногами не чути, взяти себе в руки, висіти на волосині, налягати на ноги.
4. Перепишіть, розкриваючи дужки. Поясніть написання прийменників разом, окремо або через дефіс.
1. Тече вода (із) за гаю та (по) під горою. Хлюпочуться качаточка (по) між осокою (Т. Шевченко). 2.Чіпка глянув на діда, підвівсь і поплентався стороною (по) над отари, немов п’яний, наче учадів (Панас Мирний). 3. (Із) за лісу, (з) за туману місяць випливає (Т. Шевченко). 4. (3) над хмар часом прилине прощання з літом журавлине (П. Тичина). 5. Блиснуло сонце (з) поза гір в земному саду (А Кримський). 6. Геть (по) над морем, над хвилями синіми в’ються, не спиняться чаєчки білі (Леся Українка). 7. Що в світі миліше (над) зоряні ночі, що в світі ясніше (над) милого очі (М. Коцюбинський). 8. Стоїмо ми (в) чотирьох та очима лупаємо (І. Нечуй-Левицький). 9. Не для того я повертався додому, щоб сидіти (в) чотирьох стінах (П. Загребельний). 10. Я не літав в (над) зоряні країни, а все державсь бездольної землі (П. Грабовський).
5. Доповніть речення, добираючи з дужок потрібні слова або сполучення слів.
1. Ми поселились утрьох Ми поселились у трьох… (кімнатах; в одній кімнаті). 2. На горі…. Нагорі… (росте ліс; над нами цілу ніч грюкали двері). 3. Кожен це пояснював по своєму … Кожен це пояснював по-своєму… (розумінню; і ми ніяк не могли дійти згоди). 4. Хлопці повернули в бік…. Хлопці повернули вбік… (із стежки ; річки). 5. Я подався в глиб…. Я подався вглиб… (лісу; і скоро вийшов на галявину).
6. Перепишіть, розкриваючи дужки. Поясніть, у яких випадках слова є прийменниковими сполученнями, а в яких – однозвучними прислівниками; з’ясуйте відмінність у їхньому написанні.
1. (3) ранку почалася справжня осінь (П. Загребельний). 2. Мирон міг довбати шурфи в будь-якому грунті (з) ранку до вечора (В. Сліпачук). 3. (На) що мали, (на) те й приймали. 4. (На) що мені куми – були б пироги. 5. Як зверху погане, то (в) середині вдвоє (Народна творчість). 6. (У) середині острова над чималою бухтою розташувалися чотири десятки рибальських хат (М. Трублаїні). 7. Весна іде (на) зустріч нам, весна (в) цей час нам рада (О. Олесь). 8. Усі учні класу прийшли (на) зустріч з ветеранами.
7. Перепишіть текст, добираючи з дужок потрібні прийменники.
Березневий вечір, я на шпилі гори, що височіє над моїм садом. Небо так близько, що боїшся підвестися на повен зріст: буцнешся чолом об темно-синю стелю – (і, й) посиплються з неба зорі. А журавлині ключі летять десь вище зір, журавлів не видно, лише їхні тужливі голоси, наповнивши небесну сферу, дзвенять наді мною, (і, й) починаєш забобонно вірити, що то не журавлі курличуть, а розмовляють одна з одною зорі. Але невідомий ключ поволі спливає за Дніпро, на луги, голоси все даленіють, небо мовчазне (і, й) незворушне, лице (у, в) чорних полях, над яром, базарують потривожені лисицями сороки. А потім десь за пагорбами знову тенькнуть журавлі, звук усе ближче, ширше, росте, наповнює зоряне небо, і все починається спочатку…
Найповніші хвилини мого життя.
Сонце сідає (у, в) Дніпро, а небо ще рожево світиться, і сині дими від багать стеляться по городах – (у, в) селі палять торішній бур’ян. Я стою (у, в) подолі гори, схожої обрисами на доісторичного динозавра, який приповз напитися води з ріки, і, заплющивши очі, нашіптую, начакло-вую до журавлиного ключа в небі: “Хай станеться чудо, як (у, в) казках, і з’явиться вона, господиня цього озера і ніжно-зелених пагорбів, і ярів, (у, в) яких ледь чутно жебонять джерела, і оливкових гаїв, і вербових левад, русалка, берегиня, мавка…”
8. Запишіть подані словосполучення у два стовпчики, добираючи з дужок потрібні займенники:
А) із (зі); Б) з.
Хтось (з, із, зі) нас, дорога (з, із, зі) міста, тесляр (з, із, зі) хутора, Олена (з, із, зі) матір’ю, розмовляла (з, із, зі) батьком, онук (з, із, зі) дідусем, оглядач (з, із, зі) Львова, зустрілася (з, із, зі) артистами, вийшов (з, із, зі) двору, іти (з, із, зі) іншими, привітали (з, із, зі) святом, прощатися (з, із, зі) світом, (з, із, зі) щирим серцем.
9. Перекладіть і запишіть українською мовою речення. Слідкуйте, щоб не порушувалися правила милозвучності української мови.
1. В чернильнице у Плюшкина были не чернила, а какая-то заплесневевшая жидкость (Н. Гоголь). 2. Его мелочность и скаредность вызывает у всех негодование и презрение. 3. С огромной силой Нагульнов толкнул левым плечом дверь (М. Шолохов). 4. Накануне вечером со стороны северовосточной опять появился туман (В. Арсеньев). 5. Дальневосточная. природа поражала с первых же шагов (В. Ажаев). 6. В гостиной что-то небольшое упало со стола и разбилось (А. Чехов). 7. Чтобы рыбку съесть, надо в воду лезть (Поел). 8. Нет ничего в мире, чтобы могло прикрыть Днепр (Н. Гоголь). 9. Со скамейки не было видно берега, и поэтому ощущение бесконечности и величия морского простора еще больше увеличивалось (А. Куприн).
10. Зробіть морфологічний розбір прийменників.
А прозвали наш куток Слепетником тому, що був помережаний вузькими й глухими завулками, які утворювали тісно поставлені хати. Малим я частенько блукав у тих вуличних лабіринтах, аж поки якась добра душа не приводила мене зареваного до мами. Страшно було на тих вуличках ще й тому, що й серед білого дня там панували сутінки. У нашому облитому безкраїми лісами поліськім селі ставили особливі тини – дубові плахи вбивались у землю щільно, одна проз одну. Зверху, в розколину, вставляли міцну лату. З роками дуб темнів і такий тин, чорний і давній, а ще густі сливняки, що росли за тими тинами, робили наші вулички справді сліпими. Тини, точніше їхня фортечна конструкція, лишились у нашім селі, певно, ще від Київської Русі (М. Малюк).
(2 votes, average: 4,00 out of 5)