Home ⇒ 📕Довідник з політології ⇒ Західноєвропейський Союз (ЗЄС)


Західноєвропейський Союз (ЗЄС)

Політологічний словник

Західноєвропейський Союз (ЗЄС) – європейський військово-політичний союз. Включає 10 держав Європи: Бельгію, Великобританію, Грецію, Іспанію, Італію, Люксембург, Нідерланди, Німеччину, Португалію і Францію. Ісландія, Норвегія та Туреччина, а також Чеська Республіка, Угорщина та Польща (з 23 березня 1999 р.) мають статус асоційованих членів; Данія та Ірландія, а з 1 січня 1995 р. – Австрія, Фінляндія та Швеція є спостерігачами ЗЄС. ЗЄС має свою Раду та Секретаріат, які в січні 1993 р. були переведені з Лондона до Брюсселя, та

розташовану в Парижі Парламентську асамблею. ЗЄС бере свій початок від Брюссельського договору 17 березня 1948 р. про співпрацю в економічній, соціальній і культурній галузях та колективну самооборону, який підписали Бельгія, Великобританія, Люксембург, Нідерланди та Франція. З підписанням Північноатлантичного договору в 1949 р. відповідальність за військові справи Організації Брюссельського договору, або Західного Союзу, перейшла до Північноатлантичного альянсу (НАТО). За Паризькими домовленостями 1954 р. Федеративна Республіка Німеччина й Італія приєднались до Брюссельського договору і організацію перейменували
на Західноєвропейський Союз. Останній продовжує існувати задля виконання умов і завдань, закладених у Паризьких домовленостях. Після закінчення “холодної війни” відкрилася можливість для “другого народження” ЗЄС, але вже у новій якості. На засіданні Європейської ради, яке відбулося 9-10 грудня 1991 р. в Маастрихті, було ухвалено низку рішень щодо спільної зовнішньої політики і політики в галузі безпеки Європейського Союзу. Було продекларовано, що Західноєвропейський союз розвиватиметься як оборонний компонент Європейського Союзу і водночас як європейська опора НАТО. Сьогодні вже зроблено певні кроки для того, щоб ЗЄС став дієвим інструментом європейців для проведення миротворчих та гуманітарних операцій. Напрямками подальшого розвитку ЗЄС є зміна філософії цієї організації та перетворення її на самостійний компонент системи європейської безпеки, подолання “натоцентристської” її моделі. Адже незважаючи на формальну самостійність ЗЄС, в цій організації зберігається значна залежність від НАТО (а отже й США), що значно зменшує здатність ЗЄС оперативно діяти у кризових ситуаціях. До завдань, які має вирішити Союз найближчим часом, належать: подолання розриву між щораз більшою вагою об’єднаної Європи і слабким арсеналом засобів, який не дає їй можливості відігравати провідну роль у врегулюванні кризових ситуацій на континенті; вдосконалення механізму досягнення консенсусу в процесі ухвалення рішень стосовно конкретних дій; створення нової комбінованої та кооперативної архітектури європейської безпеки на основі вже існуючих механізмів безпеки – ОБСЄ, ЄС, НАТО, ЗЄС, РЄАП і Ради Європи. В умовах поступового скорочення присутності США в Європі ЗЄС має з часом перебрати на себе функції координатора миротворчих зусиль на континенті. Йдеться не тільки про розширення можливостей Союзу щодо використання сил і засобів НАТО, зокрема Міжнаціональних оперативних сил, а й про підпорядкування йому спеціальних сил швидкого реагування, сформованих за принципом багатонаціональних підрозділів, зокрема Єврокорпусу, ЄВРОФОР, ЄВРОМАРФОР, британсько-нідерландської та іспано-італійської бригади морської піхоти тощо, а також залучити на постійній основі багатонаціональні миротворчі з’єднання, що створюються в регіоні Центральної і Східної Європи, зокрема українсько-польський миротворчий батальйон. Важливим чинником реформування ЗЄС могла б стати активізація процесу поширення безпеки на Схід, що супроводжується відповідним розширенням європейських структур. З подальшим поглибленням процесів європейської інтеграції критерії членства в ЗЄС мають бути переглянуті в бік їх лібералізації. У цьому контексті не виключена й зміна назви організації, оскільки нинішня вже давно не відповідає ні її новому статусу, ні новим завданням, що стоять перед Союзом. Адже після закінчення блокового протистояння ЗЄС уже не є союзом західноєвропейських країн у чистому вигляді, а і з залученням центрально – і східноєвропейських держав до процесів європейської інтеграції він безумовно буде змушений просуватися на Схід. Україна вбачає у розвиткові всебічної співпраці із Західноєвропейським Союзом важливий елемент системи європейської безпеки, підтримує постійний контакт з його Секретаріатом та Парламентською асамблеєю. Останнім часом з боку Союзу також висловлюється зацікавленість у розвитку практичної співпраці з Україною. Важливим кроком у цьому напрямі є підписаний 30 червня 1997 р. Документ про співробітництво в галузі авіаційно-транспортних перевезень між Україною і ЗЄС. До цього слід додати також прийнятий наприкінці червня 1999 р. Робочий план політичного діалогу та практичного співробітництва між Західноєвропейським Союзом та Українською державою. На нинішньому етапі Україна робить наголос на поглибленні практичної взаємодії із ЗЄС, наповненні конкретним змістом уже досягнутих домовленостей з тим, щоб на цій основі долучитися до подальшого структурування СЄПБО.

Олійник О. ЗЄС – не НАТО, але також просувається на Схід // Уряд, кур’єр. – 1998. – 18 квітня.

О. Кордун


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Західноєвропейський Союз (ЗЄС) - Довідник з політології


Схожі записи:

  1. Економічна політика Політологічний словник Економічна політика – система цілей і засобів їх досягнення певними політичними інститутами та економічними організаціями (переважно міжнародними) в економічній сфері суспільства. Взаємодія політики...

  2. Багряний Іван Павлович Політологічний словник Багряний Іван Павлович (псевдонім Івана Лозов’ягіна) (1907 – 1963) – один з яскравих письменників, громадських діячів першої половини і середини XX ст. Народився...

  3. Історичний матеріалізм Політологічний словник Історичний матеріалізм – соціально-філософська теорія суспільного буття, що досліджує закономірності, джерела та рушійні сили розвитку; розроблена в руслі марксизму на основі принципів діалектичного...

  4. АВТОКРАТІЯ АВТОКРАТІЯ – система правління, за якої необмежена верховна влада у державі належить одній особі й не контролюється представницькими органами....

  5. Соціалізм і соціал-демократія Політологія ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА. ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ. ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ 5. Соціалізм і соціал-демократія Ідеї соціальної справедливості відомі в усьому світі з найдавніших часів....

  6. >Освітня політика Політологічний словник Освітня політика – система заходів, здійснюваних державою в сфері освіти і спрямованих на забезпечення її розвитку як одного з ключових ресурсів модернізації суспільства....

  7. Протоколізм Політологічний словник Протоколізм – стиль викладу думки, манера письма, властиві протоколу. В. Захожай...

  8. Монтеск’є Шарль Луї, Шарль де Секонда, барон де Лa Бред і де Монтеск’є Політологічний словник Монтеск’є Шарль Луї, Шарль де Секонда, барон де Лa Бред і де Монтеск’є (1689 – 1755) – французький філософ права й історії. Відмовившись...

  9. Етика політична Політологічний словник Етика політична – 1) специфічна дисципліна, що склалася в межах політичної філософії і вивчає вплив моральних принципів, норм і уявлень людей на політику,...

  10. Ефективність влади Політологічний словник Ефективність влади (efficiency of power, лат. effectus – виконання, від efficio – дію, виконую) – важливий показник практичної результативності діяльності влади, її корисного...

  11. Гайдеггер (Heidegger) Мартін Політологічний словник Гайдеггер (Heidegger) Мартін (26.09.1889 – 26.05.1976) – німецький філософ. Основні віхи життя: 1916 р. – початок викладання у Фрайбурзькому університеті; з 1918 p....

  12. Демарш Політологічний словник Демарш (від фр. demarche) – дипломатична акція, яка застосовується урядом, зовнішньополітичним відомством або дипломатичним представником перед чи щодо уряду іншої держави. Д. може...

  13. Євтух Володимир Борисович Політологічний словник Євтух Володимир Борисович (нар. 1948) – кандидат історичних наук (1975 р.), доктор історичних наук (1989 р.), заслужений діяч науки і техніки України (1998...

  14. Дипломатичні представництва Політологічний словник Дипломатичні представництва – закордонний державний орган зовнішніх зносин, який очолює дипломатичний представник держави. Д. п., яке очолює посол, називається посольством, а те, яке...

  15. Війна політологічна Політологічний словник Війна політологічна – умовна назва глобального протистояння різних політичних вчень (насамперед марксизму – ленінізму і буржуазних), доктрин, поглядів на державу, міждержавні відносини, міжнародну...

  16. Прес-центр (прес-бюро) Політологічний словник Прес-центр (прес-бюро) – служба інформації, орган з’їзду, конгресу, наради, фестивалю, спортивних змагань тощо, яка сприяє журналістам у висвітленні цих подій, надає їм необхідну...

  17. Політологія Політологічний словник Політологія (politology, від “політика” і грецьк. logos – слово, учення) – наука, що вивчає політику, політичні відносини та політичні системи. Поняття увійшло до...

  18. Гегельянство Політологічний словник Гегельянство – філософська течія, що бере свій початок із вчення, праць, творчості Гегеля. Г. виникло у Німеччині в 30- 40-х роках XIX ст....

  19. Фашизм і неофашизм Політологія ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА. ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ. ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ 6. Фашизм і неофашизм Фашизм (від латинського fascio – пучок, в’язка, об’єднання) – ідейно-політична...

  20. Як урегулювати політичний конфлікт? 37 Як урегулювати політичний конфлікт? У процесі політичної практики було вироблено шляхи стабілізації системи, за допомогою яких попереджують внутрішньополітичні конфлікти. їх сутність полягає у послабленні...

  21. Істеблішмент Політологічний словник Істеблішмент (від англ. establishment – встановлення, установа) – суспільно-політичні кола, які здійснюють вплив на політичне, економічне, соціальне, духовне життя суспільства. Поняття І. багато...

  22. Дискредитація Політологічний словник Дискредитація (від фр. discréditer – підривати довіру) – умисне зганьблення чийогось імені, підривання довіри, приниження чиєїсь честі, гідності, авторитету. Дискредитація шляхом поширення перекрученої,...

  23. ІМПІЧМЕНТ ІМПІЧМЕНТ – процедура обвинувачення вищих посадових осіб (президента, міністрів, федеральних суддів) унаслідок порушення ними законів певної держави....

  24. Безпорадність влади Політологічний словник Безпорадність влади (helplessness / feebleness of power) – неспроможність будь-якої влади зробити щось позитивне, корисне як для самої себе, так і для оточення,...

  25. Європейський аграрний ринок Політологічний словник Європейський аграрний ринок – основу такого ринку становлять принципи вільного обігу товарів усередині співтовариства, преференції продуктам, виробленим в ЄС, перед ввезеними з третіх...

  26. Панібудьласка Володимир Федорович Політологічний словник Панібудьласка Володимир Федорович (нар. 1929) – український історик, політолог. Народився на Дніпропетровщині, в с. м. т. Петриківка, Петриківського району. По закінченні середньої школи...

  27. Атеїзм Політологічний словник Атеїзм (від грецьк. atheos – безбожний) – безбожництво, заперечення існування Бога та пов’язане з цим заперечення релігій. А., як правило, не просто заперечення,...

  28. Військовий переворот Політологічний словник Військовий переворот – різновид політичного перевороту, що являє собою збройний виступ певних груп військовослужбовців проти політичної влади, уряду. Розрізняють такі типи виступу армії...

  29. Здійснення влади народом Політологія ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА ДЕМОКРАТІЯ ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ 3. Здійснення влади народом Численні демократичні теорії можна поділити на дві групи: безпосередньої та представницької...

  30. Двоблокова партійна система Політологічний словник Двоблокова партійна система – партійна система, в якій визначальну роль відіграють основні більш-менш стійкі коаліції політичних партій, які зберігають союзницькі відносини в опозиції....

  31. Гіркий присмак перемоги Політологія ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ УКРАЇНА ТА СВІТ ПІСЛЯ ВЕРЕСНЕВИХ (2001 р.) ПОДІЙ У США. ВІЙНА В ПЕРСЬКІЙ ЗАТОЦІ: ПРИЧИНИ, ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ НАСЛІДКИ 2. Гіркий присмак перемоги...

  32. Віче Політологічний словник Віче – народне зібрання, форма громадського волевиявлення часів Київської Русі, яка існувала поряд із владою князя і була безпосереднім продовженням родоплемінних порядків, коли...

  33. УКРАЇНА В СИСТЕМІ ГЕОПОЛІТИЧНИХ КООРДИНАТ Політологія ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ УКРАЇНА В СИСТЕМІ ГЕОПОЛІТИЧНИХ КООРДИНАТ Короткі висновки Україна усвідомила себе як справді незалежна держава, з чим не можуть не рахуватися ні...

  34. Українська політична нація Політологічний словник Українська політична нація – поняття, яке відображає суперетнічний характер народу незалежної України, який складається з різних етносів, але виступає як цілісність на основі...

  35. Нейтралізація Політологічний словник Нейтралізація (від лат. neutralis – не належний ні тому, ні іншому) – це відповідна політика, яка спрямована на те, щоб певні класи, стани,...

Західноєвропейський Союз (ЗЄС)