ЗМІСТ І ФОРМИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

ПІДПРИЄМНИЦТВО

Розділ 6

РОЗРАХУНКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

6.2. ЗМІСТ І ФОРМИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Фінансовий менеджмент треба розглядати як інтегральне явище, що має різні форми прояву. З функціональної точки зору фінансовий менеджмент являє собою систему економічного управління і частину фінансового механізму. З інституційного погляду фінансовий механізм є органом управління. З організаційно-правової точки зору фінансовий менеджмент – це вид підприємницької діяльності.

Фінансовий менеджмент спрямований

на управління рухом фінансових ресурсів і фінансових відносин, що виникають між господарюючими суб’єктами у процесі руху фінансових ресурсів. Відповідь на питання, як правильно управляти цим рухом і відносинами, становить зміст фінансового менеджменту. Фінансовий менеджмент являє собою процес вироблення мети управління фінансами і здійснення впливу на них за допомогою методів і важелів фінансового механізму.

Таким чином, фінансовий менеджмент поєднує стратегію і тактику управління. Під стратегією тут розуміють загальний напрям і спосіб використання засобів для досягнення поставленої

мети. Цьому способу відповідає визначений набір правил і обмежень для ухвалення рішення. Стратегія дає змогу сконцентрувати зусилля на варіантах рішення, яке не суперечить прийнятій стратегії, відкинувши всі інші варіанти. Після досягнення поставленої мети стратегія як напрям і засіб її досягнення припиняє своє існування. Нові цілі передбачають розробку нової стратегії. Тактика – це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактики управління є вибір оптимального рішення і прийнятних у конкретній господарській ситуації методів і прийомів управління.

Фінансовий менеджмент як система управління складається з двох підсистем: керованої підсистеми, або об’єкта управління, і керуючої підсистеми, або суб’єкта управління.

Об’єктом управління у фінансовому менеджменті є сукупність умов здійснення грошового потоку, кругообігу вартості, руху фінансових ресурсів і фінансових відносин між господарюючими суб’єктами і їхніми підрозділами в господарському процесі. Суб’єкт управління – це спеціальна група людей (фінансова дирекція як апарат управління, фінансовий менеджер як управляючий), яка за допомогою різних форм управлінського впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об’єкта.

Будь-який об’єкт управління, будь-який процес являють собою систему. Під системою розуміють сукупність взаємодіючих елементів, що становлять цілісне утворення. Фінансова система входить у соціально-економічну систему. Основною властивістю соціально-економічної системи є те, що в її основі лежать інтереси людей. Сукупність суспільних, колективних і особистих інтересів впливає на стан системи і процес її розвитку. У свою чергу система складається з елементів. Під елементом системи розуміють таку підсистему, яка в умовах певного дослідження є неподільною та не підлягає подальшому поділу на складові. Отже, елемент завжди є структурною частиною будь-якої системи. Наприклад, для фінансів господарюючого суб’єкта як неподільний елемент системи розглядають фінанси структурного підрозділу цього суб’єкта. Для фінансів підрозділу господарюючого суб’єкта неподільним елементом системи розглядають фінансові ресурси.

Кожному елементу притаманні певні властивості. Основними властивостями елемента системи є такі:

– елемент системи виконує тільки йому властиву функцію, що не повторюється іншими елементами цієї системи;

– елемент має здатність взаємодіяти з іншими елементами й інтегруватися з ними (це ознака цілісності системи);

– елемент тісно зв’язаний з іншими елементами своєї системи. Властивості елементів фінансової системи дають змогу вивести загальне правило фінансового менеджменту: завжди треба прагнути до фінансової стійкості системи загалом, а не тих чи інших її елементів, підсистем зокрема.

Вплив суб’єкта на об’єкт управління, тобто сам процес управління, може здійснюватися тільки за умови обігу певної інформації між керуючою і керованою підсистемами. Процес управління незалежно від його конкретного змісту завжди передбачає одержання, передачу, переробку і використання інформації.

Фінансова система є складною, динамічною і відкритою системою. Складність фінансової системи визначається неоднорідністю складових елементів, різнохарактерністю зв’язків між ними, структурною розмаїтістю елементів. Це зумовлює різноманіття і розходження елементів системи, їхніх взаємозв’язків, тенденцій, змін складу і стану системи, множинність критеріїв їхньої діяльності. Динамічність фінансової системи зумовлюється тим, що вона перебуває в постійно змінюваній величині фінансових ресурсів, витрат, доходів, у коливаннях попиту та пропозиції на капітал. Це забезпечує збільшення і поглиблення зв’язків фінансової системи із зовнішнім середовищем. Фінансова система є відкритою системою, тому що вона обмінюється інформацією із зовнішнім середовищем.

Функції фінансового менеджменту визначають формування структури керуючої системи. Розрізняють два основні типи функцій фінансового менеджменту: функції об’єкта управління і функції суб’єкта управління. До функцій об’єкта управління належать: організація грошового обігу, забезпечення фінансовими коштами й інвестиційними інструментами (цінностями), організація фінансової роботи тощо. Функції суб’єкта управління являють собою загальний вид діяльності, що виражає напрямок здійснення впливу на відносини людей у господарському процесі й фінансовій роботі. Ці функції, тобто конкретний вид управлінської діяльності, послідовно складаються зі збирання, систематизації, передачі, збереження інформації, вироблення й ухвалення рішення, перетворення його на розпорядження. Йдеться про такі функції, як планування (а також прогнозування), організація, регулювання, координування, стимулювання, контроль.

Планування у фінансовому менеджменті відіграє істотну роль. Адже щоб дати розпорядження, треба скласти завдання, програму дії, для чого розробляються плани фінансових заходів, одержання доходів, ефективного використання фінансових ресурсів. Фінансове планування як функція управління охоплює комплекс заходів як щодо вироблення планових завдань, так і з втілення їх у життя. Фінансове планування є також процесом розробки людьми конкретного плану фінансових заходів, тобто звичайним видом діяльності людини. Для того щоб ця діяльність була успішною, розробляються методологія і методика складання фінансових планів.

Прогнозування (від грецьк. Prognosis – передбачення) у фінансовому менеджменті – розробка на тривалу перспективу змін фінансового стану об’єкта загалом і в його різних підрозділах. Прогнозування, на відміну від планування, не ставить мети безпосередньо здійснити на практиці розроблені прогнози. Ці прогнози являють собою передбачення відповідних змін. Особливістю прогнозування є також альтернативність у побудові фінансових показників і параметрів, що визначає варіантність розвитку фінансового стану об’єкта управління на основі тенденцій, які намітилися. Прогнозування може здійснюватися на основі як екстраполяції минулого в майбутнє з урахуванням експертної оцінки тенденції зміни, так і прямого передбачення змін. Ці зміни можуть виникнути несподівано. Управління на основі їх передбачення потребує вироблення у фінансового менеджера певного чуття ринкового механізму й інтуїції, а також застосування гнучких негайних рішень.

Функція організації у фінансовому менеджменті зводиться до об’єднання людей, які спільно реалізують фінансову програму на основі встановлених правил і процедур. До останнього належать створення органів управління, побудова структури апарату управління, встановлення взаємозв’язку між управлінськими підрозділами, розробка норм, нормативів, методик тощо.

Регулювання (від лат. Regulate – підпорядкування певному порядку, правилу) у фінансовому менеджменті – вплив на об’єкт управління, за допомогою якого досягається стан стійкості фінансової системи у разі виникнення відхилення від заданих параметрів. Регулювання охоплює головним чином поточні заходи щодо усунення відхилень від графіків, планових завдань, встановлених норм і нормативів.

Координація (від лат. Ordination – розташування в порядку) у фінансовому менеджменті – узгодженість роботи усіх ланок системи управління, апарату управління і фахівців. Координація забезпечує взаємозв’язок відносин об’єкта управління, суб’єкта управління, апарату управління й окремого працівника.

Стимулювання у фінансовому менеджменті виражається в спонуканні працівників фінансової служби до зацікавленості в результатах своєї праці. За допомогою стимулювання здійснюється управління розподілом матеріальних і духовних цінностей залежно від кількості і якості витраченої праці.

Контроль у фінансовому менеджменті зводиться до перевірки організації фінансової роботи, виконання фінансових планів тощо. За допомогою контролю збирається інформація про використання фінансових коштів і про фінансовий стан об’єкта, розкриваються додаткові резерви і можливості, вносяться зміни у фінансові програми, в організацію фінансового менеджменту. Контроль базується на аналізі фінансових результатів. Аналіз – частина процесу планування фінансів. Отже, фінансовий контроль є важливим елементом фінансового планування.

Підходи до вирішення управлінських завдань можуть бути найрізноманітнішими, тому фінансовий менеджмент характеризується багатоваріантністю. Багатоваріантність фінансового менеджменту означає поєднання стандарту і неординарності фінансових комбінацій, гнучкість і неповторність тих чи інших способів дії в конкретній господарській ситуації. Головне у фінансовому менеджменті – правильна постановка мети, що відповідає фінансовим інтересам об’єкта управління. Фінансовий менеджмент дуже динамічний. Ефективність його функціонування багато в чому залежить від швидкості реакції на зміни умов фінансового ринку, фінансової ситуації, фінансового стану об’єкта управління. Тому фінансовий менеджмент повинен базуватися на знанні стандартних прийомів управління, на умінні швидко і правильно оцінювати конкретну фінансову ситуацію, на здатності швидко знайти найкращий, якщо не єдиний вихід з цієї ситуації. У фінансовому менеджменті готових рецептів немає. Він вчить, як, знаючи методи, прийоми, способи вирішення тих чи інших господарських завдань, домогтися успіху для конкретного суб’єкта господарювання.