ЗОВНІШНІ ПРОЦЕСИ, ЩО ЗМІНЮЮТЬ ЗЕМНУ КОРУ

РОЗДІЛ III ОБОЛОНКИ ЗЕМЛІ

Тема 1 ЛІТОСФЕРА

§22. ЗОВНІШНІ ПРОЦЕСИ, ЩО ЗМІНЮЮТЬ ЗЕМНУ КОРУ

– Пригадайте, як можуть змінювати земну поверхню внутрішні процеси.

ЩО ТАКЕ ЗОВНІШНІ ПРОЦЕСИ. Земну поверхню фор­мують не тільки внутрішні, а й зовнішні процеси. До них належать вивітрювання, робота вітру, поверхневих і підзем­них вод, моря, льодовиків, діяльність людини. Зовнішні процеси, на відміну від внутрішніх, відбуваються на поверхні або у верхній частині земної кори.

Відрізняються зовнішні процеси від внутрішніх і тим, що черпають

енергію не всередині планети, а зовні. Вони “використовують” енергію Сонця (сонячне тепло), силу земного тяжіння, життєдіяльність організмів. На перший погляд, ці сили видаються значно слабшими. Проте це тільки здається. Недарма в народі кажуть: “Вода камінь то­чить”, Зовнішні процеси виконують одночасно і руйнівну, і створювальну (творчу) роботу.

ВИВІТРЮВАННЯ. Воно охоплює майже всю поверхню планети і є найпоширенішим з усіх зовнішніх процесів. Розрізняють фізичне, хіміч­не й органічне вивітрювання.

Фізичне вивітрювання – це руйнування гір­ських порід до рамків під впливом коливань

тем­ператури та замерзання води в їх тріщинах. Осо­бливо активно воно відбувається там, де великі контрасти температур протягом доби: у пустелях і горах. У пустелях температура піску і скель удень може сягати +80 °С, а вночі спадає майже до 0 °С. Багаторазове нагрівання й охолодження призво­дить до швидкого розтріскування порід(мал. 74). Руйнівна дія замерзлої води особливо поширена у полярних районах. Вода під час замерзання у тріщинах збільшується в об’ємі й розширює їх. Згодом суцільна брила руйнується.

Органічне вивітрювання – це руйнування гірських порід організмами. Найчастіше його починають бактерії, мохи і лишайники, які оселяються на породах (мал. 75). Коріння рос­лин, потрапляючи у тріщини порід, сприяє розтріскуванню. Серед тварин відчутно впливають на породи землерийні (миші, кроти), дощові черв’яки, мурашки та ін.

Мал. 74. Фізичне вивітрювання

Мал. 75. Органічне вивітрювання: лишайники, що оселяються на скелях, руйнують породи

Хімічне вивітрювання – це руйнування гірських порід піл. дією повітря і води з розчиненими в ній речовинами. Вони здатні роз’їдати породи, утворюючи з них нові мінерали і по­роди. Так, твердий польовий шпат перетворюється на м’яку глину. Найактивніше хімічне вивітрювання відбувається в районах, де переважає волога й тепла погода.

Унаслідок вивітрювання утворюються пухкі відклади, які легко розвіюються вітром і розмиваються текучими водами.

РОБОТА ВІТРУ. Вітер виконує три види роботи: руйнівну, транспортну і нагромаджу вальну.

Руйнівна робота, вітру виявляється у ви­дуванні й розвіюванні пухких порід. Вітер може здувати величезні маси порід і фунту. Напри­клад, у СШАпідчас бурі в 1934 р. тільки за один день звіяло близько 300 млн тонн фунту.

Підхоплені вітром піщинки вдаряються об скелі та обточують, шліфують кам’яні виступи. У результаті утворюються не лише подряпини, а й чудернацькі скульптурні форми, які називають останцями. Часто вони нагадують стовпи, гриби, фігури людей (мал. 76). Химерні остан­ці, наприклад, є в Криму: на гірському масиві Демерджі вони утворили Дошку привидів.

Транспортна робота в imp у полягає у пере­несенні уламків порід на великі відстані. Так, пилова буря у 1926 р. з півдня України занесла пил і чорнозем на північ Європи аж до Балтій­ського моря.

Створю вальна (нагромаджувальна) робота

Вітру – це відкладання перенесених уламків і утворення різноманітних еолових форм по­верхні. Всюди, де є пісок, формуються бриж – ланцюги дрібних піщаних валиків (мал. 77). У пустелях, долинах річок, на узбережжях морів вітер нагортає дюни – піщані горби заввишки 10-20 м, рідко – 100 м. В Україні вони поширені в долині Дніпра, на узбережжях Чорного й Азовського морів. У піщаних пустелях утворюються барха­ни – горби з піску висотою 70-150 м у вигляді півмісяця (мал. 78). Дюни і бархани постійно переміщуються і за рік можуть “пройти” сотні метрів. Відомі випадки, коли через “наступ пісків” були повністю засипані міста.

Мал. 76. Останці

Найпотужніші ураганні вітри, що бувають у пустелі Сахарі в Африці, переносять пил на відстань до 2500 км і відклада­ють його в Європі або Атлантично­му океані. За швидкості 5 м/с вітер може переносити пил, 20 м/с – гравій, 25-50 м/с (під час урага­ну)-гальку, дрібні уламки порід.

Мал. 77 Піщані брижі

Мал. 78. Бархани

Мал. 79. Вимоїна

Мал. 30. Яр

Мал. 31. Балка

РОБОТА ПОВЕРХНЕВИХ І ПІДЗЕМНИХ ВОД Воду, які вітер, називають невтомною трудівницею. Поверхневі води – річки і тимчасові потоки (після сильних дощів або танення снігу) – здійснюють велику роботу, змінюючи поверхню. їх руйнівна дія полягає у розмиванні порід. Таке руйнування називають ерозією. У породах річки прорізають собі видо­вжені заглиблення – річкові долини. Кожна річка розмиває береги, переносить і відкладає зруйнований матеріал на вигинах русла і в гирлі.

Тимчасові потоки прорізають на поверхні вимоїни – заглиблення 1-2 м (мал. 79). Якщо вони не закріплені корінням рослин, то після чергових злив поглиблюються і розширюються. У результаті вимоїни перетворюються на яри (мал. 80). Яри після кожного дощу збільшуються. З часом ерозія згасає, зменшується. Схили яру стають по­логими. На них виростають трави і кущі. Тоді яр поступово перетворюється на балку й ерозія припиняється (мал. 81). Вимоїни та яри виникають через рясні опади і наявність порід, що легко розмиваються.

Підземні води здатні розчиняти деякі гірські породи, наприклад: вапняки, крейду, гіпс, сіль. Унаслідок їх розчинення і вимивання під землею утворюються порожнини – печери (мал. 82).

Подорож у слово

Еолові форми поверхні дістали свою назву від іме­ні міфічного дав­ньогрецького бога вітрів Еола.

Подорож у слово

Слово ерозія у пе­рекладі з латинської означає роз’їдання.

Найбільшою печерою у світі є Мамонтова (CШA) завдовжки 361 км. В Україні най­більші печери є на Поділлі – Оптимістична (201 км) та Криму – Червона (14 км).

Мал. 82. Печера – результат розчинення порід підземними водами

ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ. До зовнішніх природних процесів належить і діяльність людини. Її вплив на земну поверхню стає дедалі відчутніший. Як і сили природи, вона руйнує поверхню, коли видобуває корисні копалини, обробляє землі, будує різні споруди і шляхи. Л юдина утворює на поверхні штучні (неприродні) форми – заглибини-кар’єри, насипи.

Отже, зовнішні процеси руйнують підвищення, заповнюють відкладами за­падини, згладжують нерівності земної поверхні. Водночас вони розчленовують її, утворюючи яри та долини. Зовнішні процеси відбуваються постійно й одночасно з внутрішніми. У результаті їх взаємодії поверхня Земні набуває складного вигляду й неперервно змінюється.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

– Зовнішні процеси – це вивітрювання, робота вітру, поверхневих і підземних вод, діяльність людини.

– Вивітрювання – це руйнування гірських порід унаслідок коливань температури повітря, дії води, впливу організмів.

– Ерозія – це руйнування гірських порід поверхневими проточними водами.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які явища належать до зовнішніх процесів?

2. Що називають вивітрюванням? Які є види вивітрювання?

3. Які наслідки роботи вітру і де їх можна побачити?

4. Яку роботу здійснюють поверхневі, а яку – підземні води?

5. Чи здатна людина змінювати поверхню Землі?

Попрацюйте групі

Розкажіть, у чому полягає руйнівна, транспортна й створювальна робота зовнішніх сил: група 1 – вітру; група 2 – поверхневих вод, група 3 – підземних вод.

Які форми поверхні утворюються внаслідок їх дії?

ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ

Знайдіть в Інтернеті зображення останців. Які фігури вони можуть утворювати?