Зрілість. Літній вік і старість

Розділ 10 РОЗМНОЖЕННЯ І РОЗВИТОК ЛЮДИНИ

§ 50. Зрілість. Літній вік і старість

Зрілість. Період статевого дозрівання закінчується, коли репродуктивна (дітородна) функція організму сформована. Щоб народжене потомство було здоровим, і в чоловіків, і в жінок має розвинутися не лише статева, але й усі інші системи органів. У людини дозрівання всіх систем органів закінчується в 21-23 роки. Не менш важливою є й спроможність молодих людей забезпечити умови, за яких їх дитина може повноцінно рости й розвиватися. Такі соціальні передумови створюються

також у 21-23 роки – у цей час людина здобуває освіту, оволодіває професією, починає самостійно себе забезпечувати. Саме цей час вважають початком періоду життя, який називають зрілістю.

Якою є основна фізіологічна ознака періоду зрілості? Пригадаймо: на етапах життя, коли відбувається становлення систем органів, їх функціональні показники з плином часу змінюються. З настанням зрілості фізичні характеристики організму (зріст, маса) і показники гомеостазу (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень,

склад крові, частота дихання тощо) досягають певних значень, які залишаються майже незмінними протягом десятиріч.

 Зрілість. Літній вік і старість

Мал. 50.1. Зрілість – час створення родини

 Зрілість. Літній вік і старість

Мал. 50.2. Зміни зовнішності, характерні для літнього віку

Сталість гомеостазу є проявом витривалості організму, його здатності опиратися негативним впливам середовища. Навіть змінюючись унаслідок захворювання або стресу, показники гомеостазу в період зрілості за короткий термін повертаються до нормальних значень. Причин такої стійкості кілька: це багатий імунний досвід організму, який за роки дитинства та юності набув стійкого імунітету до багатьох інфекцій, це й натренованість органів, і сталість системи гуморальної й нервової регуляції.

У період зрілості максимальною стає працездатність людини, вона виявляє свої здібності, реалізує себе в обраній професії. Тому саме зрілість і фізіологічно, і соціально, і психологічно є часом, коли людина створює сім’ю (мал. 50.1), забезпечує повноцінний розвиток своїх дітей.

Літній вік, старість. Період життя людини, під час якого починається процес старіння, називають літнім віком. Літній вік переходить у старість.

Старіння, як ріст і розвиток, – неминучий процес. Протягом усього життя людини зміни в її організмі йдуть одночасно у двох напрямах: утворюються й ростуть нові клітини, а зношені й ушкоджені клітини руйнуються. На етапах росту й розвитку переважає процес новоутворення, а на етапі старіння – загибелі клітин і зниження їх здатності до поділу. Більшість учених вважає, що ці процеси запрограмовані у хромосомному апараті клітин людини.

На клітинному рівні механізмом старіння є погіршення метаболізму, порушення структури органел, накопичення шкідливих речовин у клітинах. На рівні організму – це послаблення функцій систем органів, зниження рівня нервової, гуморальної й імунної регуляції.

У літньому віці погіршується діяльність серцево-судинної та імунної систем. Майже половина об’єму червоного кісткового мозку заміщується такою сполучною тканиною, що не здатна продукувати клітини крові. Частково заміщуються сполучною тканиною й серцеві м’язові волокна. Зменшення пружності судин призводить до підвищення артеріального тиску, а зменшення їх просвіту погіршує кровообіг. Постачання крові до органів, і найперше – до серця, стає недостатнім для їх нормального функціонування. Погіршується й робота дихальної системи: кількість капілярів у легенях зменшується, знижується еластичність альвеол. Процес старіння зачіпає нервову систему: знижується її чутливість, і реакції уповільнюються. Виникають порушення зору, слуху. Послаблюється й функціонування статевої системи, у жінок зникають менструації. Зміни в сполучній тканині призводять до появи зморшок, в’ялості, сухості шкіри. Волосся втрачає пігмент, унаслідок чого сивіє (мал. 50.2).

Прояви старіння в усіх людей майже однакові, проте є суттєві відмінності в темпах старіння людей одного й того самого віку. В одних показники гомеостазу відповідають фізіологічній нормі зрілості навіть у віці 65-70 років, у інших ознаки старіння спостерігаються вже у віці 45-50 років. На темпи старіння впливають і зовнішні фактори: харчування, стреси, захворювання, розвиненість соціальної та медичної сфери в країні, де живе людина. Проте й сама людина може гальмувати процес старіння, зберігаючи рівень соціальної й трудової активності.

Тривалість життя людини має певні межі, обумовлені спадково. На сьогодні немає переконливих наукових даних про те, на який “термін роботи” розрахований організм людини. Зрозуміло, що цей термін залежить від умов життя людей, які суттєво змінюються історично. Межею довголіття вчені вважають вік у 90-95 років, хоча зафіксована максимальна тривалість життя – 120 років.




Зрілість. Літній вік і старість