Фізика підготовка до ЗНО комплексне видання
КОЛИВАННЯ І ХВИЛІ. ОПТИКА
4. МЕХАНІЧНІ ХВИЛІ. ЗВУК
4.5. ЗВУК. ЗВУКОВІ ХВИЛІ. ІНТЕНСИВНІСТЬ, ВИСОТА І ТЕМБР ЗВУКУ
Звук – це механічні коливання з частотою від 16 до 20 000 Гц, які сприймаються органами слуху людини. Коливання з частотою, більшою від 20 кГц,- ультразвук, меншою від 16 Гц, – інфразвук.
Звукові хвилі в повітрі – хвилі поздовжні.
Інтенсивність звуку – це енергія, яку звукова хвиля переносить за 1 с через одиницю площі поверхні, розміщеної нормально відносно напряму
Інтенсивність звуку прямо пропорційна квадрату амплітуди звукових коливань А:
Де ρ – густина середовища; υ – швидкість поширення хвилі; ω – циклічна частота хвилі.
Гучність звуку – суб’єктивна характеристика. Вона залежить від інтенсивності звуку, зумовленої амплітудою коливань, а також частотою коливань (слух людини найбільш чутливий до коливань діапазону 1000-4000 Гц). Звукові хвилі, як правило, мають складну форму. Але кожне коливання можна подати як суму синусоїдних хвиль. Кожна синусоїдна звукова хвиля
Висота тону залежить від частоти: чим більша частота, тим вищий тон. Музичні звуки – це періодичні коливання, що є сумою синусоїдних коливань (тонів). Тон із найменшою частотою називається основним тоном. Останні тони, що супроводжують основний, називаються обертонами або вищими гармоніками.
Тембр звуку – це характеристика музичного звуку, яка залежить від кількості обертонів, які супроводжують основний тон, від їхніх частот, амплітуд.
Швидкість поширення звукових хвиль збільшується при нагріванні пружного середовища. Швидкість поширення звукової хвилі у повітрі – формула Ньютона-Лапласа: