Форми прояву монополізму

РОЗДІЛ II Фундаментальні поняття ринкової економіки та ринкова інфраструктура

Тема 2.1. Основні проблеми економіки та їх ринкове розв”язання

5. Форми прояву монополізму

Типовими формами об’єднань, що спричиняють монополізацію певної частини економіки, є картель, синдикат, трест і концерн.

Картель – угода між виробниками однієї галузі з приводу цін, обсягів виробництва та продажу, обміну патентами тощо. Підприємства, які стали членами картелю не втрачають своєї юридичної, фінансової, виробничої, комерційної самостійності,

а лише координують свою діяльність. Дуже часто картельні угоди укладаються таємно. За змістом картельної угоди розрізняють картелі виробничі – домовленості про обсяги (квоти) виробництва кожного учасника, закупівельні – про купівлю сировини у певних постачальників, цінові – про ціни продажу, патентні – про напрямки використання (або невикористання) технічних інновацій.

Синдикат – об’єднання промислових підприємств, що виробляють однорідну продукцію, з метою її продажу через спільне збутове підприємство. Кожний учасник об’єднання укладає зі збутовим підприємством однаковий

за змістом договір про продаж продукції. У такий спосіб втрачається комерційна незалежність учасників об’єднання, але зберігається виробнича та фінансова. Синдикатні об’єднання можуть створюватися і у банківській сфері. Синдикат банків організовується з метою продажу (розміщення) цінних паперів та залучення коштів на здійснення масштабних проектів

Трест – об’єднання підприємств, у якому втрачається виробнича, фінансова і комерційна незалежність учасників. Керівництво виробничою діяльністю та розподіл одержаних доходів здійснюється з єдиного центру.

Концерн – найбільш довершена форма об’єднання підприємств, за якої зв’язки між учасниками здійснюються через фінансову залежність, систему участі у розподілі доходів, домовленостей про спільність інтересів, особистих зв’язків. Підприємства, що входять до концерну, юридично не втрачають незалежності, але фактично вони підпорядковані єдиному керівництву. Розрізняють вертикальний концерн – об’єднання підприємств різних галузей, що пов’язані як різні ланки технологічного ланцюжка, та горизонтальний концерн – об’єднання підприємств, що виробляють однаковий продукт або здійснюють однакові види робіт.

Монополії, які виходять за межі однієї національної економіки і діють на міждержавному рівні, називаються транснаціональними корпораціями, або ТНК. ТНК утворюються шляхом просування своєї підприємницької діяльності за межі країни: одну частину капіталу вони мають у своїй країні, а іншу – за кордоном. Масштаби їх панування у світовому масштабі є вражаючими. Наприкінці ХХ ст. п’ять наймогутніших ТНК контролювали 50% виробництва літаків, автомобілів та електронного устаткування.

Своєрідним проявом монополії продавців праці (робочої сили) є професійні спілки, за участю і під впливом яких і визначається ціна – заробітна плата.

Олігополія – стан економіки, коли в галузі є незначна кількість виробників, що найчастіше домовляються між собою.

Монополія покупців може існувати на ринку товарів у вигляді споживчих кооперативів і на ринку праці, коли лише одне підприємство в якійсь галузі чи регіоні є покупцем робочої сили певної кваліфікації.

Для оцінки того, чи є ринок монополізованим, користуються показниками (критеріями) ступеня монополізації. Зазвичай, вважається, що ринок певної продукції є монополізованим, якщо на одне підприємство припадає більше 30% або на три підприємства – більше 50% вартості усіх продажів. Отже, показник монополізації розраховується за формулою:

Поведінка виробника в умовах досконалої конкуренції і чистої монополії відрізняється. Зобразимо цю відмінність схематично.

Поведінка виробника за умов

Досконалої конкуренції

1. Ціна продукту – показник, на який виробник вплинути не може. Маючи на меті максимізацію прибутку, виробник здатний впливати лише на обсяги виробництва.

2. Вирішуючи питання скільки виробляти, виробник зіставляє виручку від реалізації додаткової одиниці продукту (граничну виручку від реалізації) і витрати на виробництво цієї одиниці (граничні витрати). Якщо граничні витрати починають перевищувати виручку, то це сприймається виробником як сигнал до припинення збільшення виробництва.

Чистої монополії

1. Виробник може впливати і на ціну, і на обсяги виробництва. Існує залежність: чим більші обсяги виробництва, тим менша ціна.

2. Підприємство-монополіст зацікавлене у виробництві меншої кількості продукції і продажу її за вищою ціною. Межею зростання цін є доходи покупців.

Крім конкурентного та монополістичного існує тип ринку, який можна назвати проміжним. Він передбачає поєднання таких ознак, як велика кількість виробників (продавців) і одночасно неоднорідність продукції, яка ними реалізується. Поєднання цих ознак спричиняє появу монополістичної конкуренції.

Розглянемо, наприклад, ринок молока. Якщо на ньому представлена значна кількість виробників, але їхня продукція відрізняється за калорійністю (жирністю), тривалістю зберігання, наявністю додаткових смакових компонентів, то йдеться про монополістичну конкуренцію.

До цього часу ми розглядали прояви штучної монополії. Вона виникає внаслідок певних форм організації економічної діяльності, що забезпечують переваги у формуванні цін, продажу, одержанні прибутків тощо. Їх могло б не бути за умови відсутності угод, домовленостей, об’єднань. Одночасно існує природна монополія, що докорінно відрізняється від штучної.

Природна монополія виникає лише в окремих галузях, а її необхідність пов’язана з існуючим рівнем технологій. Природна монополія, зазвичай, виникає на транспорті, у комунальному господарстві та паливно – енергетичному комплексі. Їх природність пов’язана з тим, що дуже часто існування не одного, а декількох підприємств у згаданих галузях є технологічно неможливим, відтак, послуги можуть надаватися лише одним підприємством. Уявімо, наприклад, ситуацію, коли водопостачання забезпечують два конкуруючих підприємства, і тому в оселі громадян протягнуто по дві труби для води. Не менш безглуздою виглядала б і ситуація, коли б на кожній залізничній станції було по два вокзали, диспетчерські служби тощо. Природна монополія передбачає існування ефекту масштабу, коли контроль одного великого підприємства гарантує менші витрати виробництва, ніж декількох менших. Щоправда, у природних монополій завжди існує спокуса встановлення завищеної ціни. Протидіяти такому бажанню має держава, що контролює діяльність природних монополій.

Монополія обмежує позитивні риси конкуренції, її конструктивний вплив на технічний прогрес, зменшення витрат, зростання добробуту. Тому понад 100 років існує практика обмеження монополій з боку держави, так зване антимонопольне законодавство.

Які заходи використовують уряди країн проти монополій, запобігаючи їх тиску на споживача та завищенню цін? По-перше, при перевищенні показників монополізації ринку може використовуватися примусовий розпуск або подрібнення (поділ) на декілька самостійних підприємств. По-друге, забороняються деякі форми об’єднань, як, наприклад, картель у Німеччині та США, По-третє, збільшення податкового тиску на виробників – монополістів. По-четверте, створення державних підприємств у тих галузях, де існує природна монополія тощо. Отже, держави розвинутих країн плекають конкуренцію, розуміючи її значення в економіці.

Підсумки теми

Будь-яка економічна система розв’язує три фундаментальні проблеми: що виробляти, як виробляти, для кого виробляти.

У розв’язанні проблеми що виробляти першочергове значення має “голосування” грошима, тобто визначення споживачами свого попиту на ті чи інші товари, а також наявність необхідних ресурсів виробництва.

У розв’язанні проблеми як виробляти вирішальне значення має конкуренція виробників, у процесі якої відбувається відбір економічними методами ефективніших технологій та форм організації праці. Певну роль тут відіграють також ціни на ресурси.

Головним орієнтиром у розв’язанні проблеми для кого виробляти є величина доходів окремих індивідів чи груп населення. Значну роль відіграють також ціни на готові товари, смаки споживачів.

Внутрішнім механізмом руху ринкової економіки і розв’язання фундаментальних економічних проблем є конкуренція. Серед позитивних наслідків конкуренції є динамічне пристосування до нових ситуацій, зростання ефективності, зменшення витрат і, як наслідок, підвищення добробуту

Розрізняють досконалу і недосконалу конкуренцію. За першої ніхто з виробників чи покупців не може визначати ціну. Недосконала конкуренція передбачає таку можливість.

Причиною недосконалості конкуренції стає монополія або продавців, або покупців. Монополія суттєво змінює поведінку виробника на ринку, даючи йому можливість забезпечувати зростання власних прибутків за рахунок зменшення обсягів реалізації та зростання цін. Розуміючи негативні наслідки монополії, держави розвинутих країн створили антимонопольне законодавство.

МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ З ТЕМИ

У разі участі нехай у простій справі (продаж готової продукції, виконання робіт на замовлення, надання послуг) ви вже маєте критерії оцінки того, чи варто розпочинати справу, яку технологію доцільно обрати, хто є потенційним покупцем.

Усвідомлюючи зміст та значення конкуренції, ви зможете зрозуміти і тлумачити положення законів, які регламентують підприємницьку діяльність та антимонопольне законодавство країни.

Що далі?

При поглибленому вивченні поведінки виробників, зазвичай, більша увага приділяється олігополії. Олігополія є типовою для значної кількості галузей, а саме: для автомобілебудування, суднобудування, авіаційної галузі, виробництва енергоносіїв тощо. При досконалій конкуренції і монополії поведінка виробників характеризується більшою визначеністю, ніж при олігополії. Для олігополістичного (при невеликій кількості виробників) ринку можливі два типові варіанти поведінки:

– одна з фірм є лідером, що контролює значну частину ринку, визначає ціну, а інші змушені сприймати цю ціну як задану;

– компанії мають приблизно однакову вагу в галузі й жодна з них не може ігнорувати реакцію інших.

Другий варіант покладено в основу моделі Курно, розробленої її автором Огюстеном Курно ще у 1838 році. Попри те, що модель існує вже майже 170 років, вона й досі визнається найбільш вдалою для пояснення поведінки виробників за умови олігополії. Пояснимо її на числовому прикладі.

Нехай у галузі діють дві фірми, кожна з яких враховує реакцію конкурента і намагається збільшити свій прибуток за рахунок зміни обсягів виробництва. Ціна ринку (P) є заданою і описується рівнянням: P = 200 – Q = 200-(q1 + q2) (де Q – загальна кількість товарів, що представлена на ринку, q1 та q2 , відповідно, виробництво першої і другої фірм). Витрати виробництва, пов’язані зі створенням додаткової одиниці продукції, є сталими і дорівнюють 80 для обох фірм. Тоді прибуток (Pr) – різниця між виручкою від реалізації певної кількості продукції і витратами на її виробництво – першої і другої фірми, відповідно, описуватиметься рівняннями (1) та (2):

(1) Pr, = (200 – q1 – q2) q -80q1

(2) Pr2 = (200-q1 – q2) q2 -80q2;

Який головний висновок щодо поведінки фірм при олігополії можна зробити з цієї системи рівнянь? Якщо другій фірмі вдається збільшити обсяги виробництва, то прибуток першої фірми зменшиться і, навпаки, при збільшенні виробництва першої фірми зменшиться прибуток другої. Отже, кожна фірма залежить від свого конкурента і, обираючи свою програму дій, повинна зважати на нього.