РОЗДІЛ І Вступ до економічної теорії
Тема 1.2. Зміст основних економічних процесів та явищ
3. Організаційні форми виробництва
Зміст виробництва розкривається також у його організаційних формах, до яких належать: поділ праці, обмін діяльністю, управління (див. схему 1.2.4).
Схема 1.2.4 Організаційні форми виробництва
Пояснення до схеми
Для організації будь-якого виробництва необхідно певним чином розподілити працю людей і, відповідно, засоби виробництва, обмінюватися діяльністю, управляти процесом.
Поділ
Коротка історична довідка
Поділ праці, спеціалізація були предметом особливої уваги у праці Адама Сміта “Дослідження про природу
І причини багатства народів”. У ній він визначив спеціалізацію як “ключ до багатства націй”, що створює передумови підвищення продуктивності праці. Пояснення вищезазначеного випливає з досліджених Смітом переваг спеціалізації. До них він відніс таке:
А) там, де є багато видів діяльності, люди вільні обрати ті, які їм найбільш до вподоби;
Б) при щоденному використанні одних і тих самих засобів праці нагромаджується досвід і зростає ефективність застосування цих засобів;
В) спеціалізацію можна поєднати з механізацією;
Г) повторення одних і тих самих операцій призводить до підвищення професійного рівня працівників.
Обмін діяльністю є зворотним боком спеціалізації: там, де існує закріплення людей за певними функціями, необхідне їх об’єднання (кооперація). Кооперація має такі самі рівні, як і спеціалізація: кооперація на загальнонаціональному рівні, галузевому та на рівні окремого підприємства.
Використання засобів виробництва там, де є спеціалізація і кооперація, передбачає певну координацію дій всіх учасників виробництва, наявність узгоджуючого центру. Процес координації та узгодження називається управлінням. Розвиток виробництва спричинив зростання ролі управління і виникнення специфічної професії – менеджера, людини, фах якої полягає в умінні розподіляти засоби виробництва та людей, поєднувати їхню діяльність, спрямовувати на досягнення визначених цілей.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)