РОЗДІЛ І Вступ до економічної теорії
Тема 1.2. Зміст основних економічних процесів та явищ
6. Продукт та ефективність виробництва
Продукт, який є результатом виробництва, можна класифікувати за видами (сферами) економічної діяльності та за призначенням.
За видами економічної діяльності розрізняють продукцію:
– добувної промисловості;
– обробної промисловості;
– будівництва;
– оптової й роздрібної торгівлі;
– транспорту й зв’язку;
– освіти;
– охорони здоров’я тощо.
У кожній
За призначенням розрізняють:
– засоби виробництва (інвестиційні товари) та виробничі послуги;
– предмети споживання та особисті послуги.
Призначенням засобів виробництва та виробничих послуг є забезпечення неперервності процесу виробництва. Адже засоби виробництва зношуються, стають технічно застарілими. Тому їх необхідно поновлювати, а для розширення обсягів виробництва й нагромаджувати. Призначенням предметів споживання і особистих послуг є задоволення
Ефективність виробництва. Оскільки усі виробничі ресурси є обмеженими, то важливо знати, чи ефективно вони використовуються.
Ефективність у загальному сенсі – це співвідношення між результатами виробничої діяльності та витратами ресурсів. На практиці використовуються різні показники для оцінки ефективності, але завжди у чисельнику формули міститься результат, а у знаменнику – витрати на його досягнення. Найважливішими серед показників ефективності є продуктивність праці та віддача від матеріального капіталу (фондовіддача).
Продуктивність праці (EL) стосується ресурсу праці і оцінюється за формулою:
Де Q – створений продукт, L – витрати праці.
Витрати праці можуть оцінюватися або в одиницях відпрацьованих годин, або у кількості робітників, що залучалися до створення продукту.
Приклад. Нехай ми оцінюємо ефективність роботи бригади з 4-х працівників палітурної майстерні, що роблять обкладинки для книжок упродовж одного робочого дня. За цей час було “зшито” 240 книжок. Продуктивність праці може бути виміряна двома способами:
Перший результат оцінки продуктивності праці дає підстави для висновку, що кожний працівник бригади робить упродовж дня палітурки для 60 книжок, а другий результат – що за годину бригада зшиває 30 книжок. Залежно від того, яке завдання ми маємо – визначити середню продуктивність праці одного працівника, чи результати роботи за одну годину робочого часу – буде використовуватися або перший, або другий показник.
Віддача від матеріального капіталу, або фондовіддача (EK) стосується ресурсу капітал і оцінюється за формулою:
Де K – витрати основного капіталу, представленого верстатами, обладнанням, устаткуванням, транспортними засобами тощо. Зазвичай, для розрахунку віддачі від капіталу (фондовіддачі) необхідна інформація про грошову оцінку тієї продукції, яка була створена, та про вартість того обладнання, устаткування тощо, яке при цьому використовувалося. Якщо ж ми знаємо тільки те, скільки одиниць обладнання було використано, то розрахунок буде здійснюватися на одиницю використаного капіталу.
Приклад. Нехай йдеться про ту ж саму палітурну майстерню, що й у прикладі для розрахунку продуктивності праці. Бригада з 4-х палітурників працювала з використанням трьох верстатів.
Ефективність матеріального капіталу упродовж одного дня можна оцінити так:
Одержаний результат дає нам підстави для висновку, що віддача з одного верстата за день роботи становила 80 книжок.
Виникає природне запитання: для чого потрібні розрахунки ефективності?
Вони потрібні для здійснення порівнянь результатів роботи працівників або обладнання в різні періоди часу, або на різних підприємствах.
Знову звернемося до прикладу палітурної майстерні. Нехай нам відомо, що раніше один працівник палітурної майстерні в середньому робив 58 обкладинок для книжок за день. Отже, якщо показник досяг 60 обкладинок, то це свідчить про зростання продуктивності праці і може оцінюватися як позитивне явище. Однак, якщо відомо, що в іншій, конкуруючій з нашою, майстерні працівник робить в середньому 62 обкладинки за день, то це є сигналом до того, що необхідно шукати шляхи до зростання продуктивності праці. Такими шляхами можуть бути:
– краща організація праці й управляння всередині колективу;
– придбання нового обладнання;
– вища кваліфікація працівників;
– створення більшої матеріальної зацікавленості працівників у кінцевих результатах їх діяльності тощо.